Були колись у нашому пологівському краю скелі та печери.
В одній балці стояли табором розбійники. А недалеко від них було сім високих могил, і біля тих могил жили чабани. Розбійники нападали на чабанів і відбирали овець.
Одного разу, після невдалого нападу на чабанів, старий розбійницький отаман почав докоряти молодому отаманові. І через те вони не поладили. Посварились і розійшлися світ за очі, а з ними і їхні товариші.
А люди ше довго чули ночами, як гримить щось у степу, і казали, що то розбійники б’ються з чабанами. Старі по-логівські й шевченківські діди ще й тепер, як почують грім, то кажуть:
- О, вже наступають розбійники овець відбивати!