ЛЕГЕНДА ПРО ВІТЕР

Молотив один господар. Як змолотив, почав віяти зерно, але ніяк не може закінчити: стане на один бік вітер з іншого боку дме, перейде — а вітер наче насміхається. Розсердився чоловік, вихопив з-за халяви ніж та й кинув за вітром. А ніж і щез, наче й не було. І з тієї хвилини вітер перестав чоловікові перешкоджати. Однак і вестися чоловікові перестало: що не почне то на зле виходить, за що не візьметься погано скінчить.
Покинув чоловік господарство та й пішов у світ. Приходить до одного села, о там лише в одній хаті світиться. Проситься він на ніч.
— Як же я маю тебе на ніч прийняти, коли ти мені ногу ножем врізав, відказує йому господар.
Аж тоді зрозумів той чолов’яга, що самого вітра своїм ножем поранив.