Існує чимало історій, в яких гора Петрос відіграє ключову роль, та ми вирішили повідати лишень найцікавіші з них. До прикладу, ви знали, що вершину називають Перуновою горою? Річ у тім, що на ній ніяк не приживаються християнські символи та будови. На висоті вітри невіданої сили ламають стальні хрести, а могутні блискавиці влучають та спалюють купол каплички. І це не якісь там легенди, а дійсні реалії.
Що ж до розповідей сивих літ, то ходить краєм історія про хиже чудовисько, іменоване Страхопудом. Жило воно глибоко в лісах та лякало селян не одне десятиліття. Коли приходив голодний час, то Страхопуд ламав дерева та ричав на весь край:
- Я зго-лод-нів!
Рик цей лунав ехом на кілометри й був для селян знаком, що до лісу треба нести піднесення у вигляді овець, конів та птиць, щоб звір не вирішив ласувати людським м’ясом. Все йшло по плану − люди зносили худобу, аж раптом звір через декілька днів знов закричав. Селяни були в ступорі, адже такого не було, а для нового піднесення немає поживи. Були в селі й близнята-сироти, що жили то в одних добрих людей, то в інших, хто де прихистить і чим нагодує − дівчинка Марічка та хлопчик Петрик. В цій метушні раптом брат вийшов із хати і пішов до лісу. Відразу за ним кинулась сестра й почала розпитувати того, куди він йде. Петрик розповів, що насувається холодна і голодна зима, в якій ніхто не виживе, якщо звіру не принести жертву. Марічка відразу зрозуміла до чого той хилить, відштовхнула брата і побігла вглиб лісу. Петрик скотився з гори, піднявся, обтрусився й, зрозумівши, що не наздожене Марічки, побіг в іншому напрямку. Дівчинка знайшла чудовисько й пішла до нього прямо в лапи. Страхопуд побачив Марічку, перестав ричати й, широко роззявивши щелепу, схопив свою жертву та видерся на гору. На самій вершині підняв дівчинку над головою й заревів:
- Співай мені!
Марічка намагалась щось заспівати, аж ніяк не виходило. Голос її кудись зник, в роті пересохло від страху, а в грудях збилось дихання. Тут то й терпінню чудовиська настав кінець. Страхопуд розкрив пащеку щоб проковтнути Марічку, в цей момент щось просвистіло, й потвора впала без тями. Дівчинка озирнулась і побачила брата, який натягує тетиву й пускає стріли з сусідньої гори. Так і врятували діти селян, ті ж в свою чергу розрізали та спалили звіра. Гору, на якій була Марічка, назвали Близницею, а іншу вершину, з якої Петрик влучно цілив з лука − Петросом прозвали. Хоча, скептики захитають головами і додадуть, що гора може бути названа румунами petrós, що означає кам’янистий.