У сиву давнину на місці озера стояло невеличке село, біля нього ріс ліс. А не далеко від лісу стояла собі хатинка. Жила у ній дівчина-красуня Людмила.
Одного дня, прогулюючись лісом, дівчина зустріла юнака, якого звали Люцимером. Молоді люди розговорились. Сподобались одне одному. Минуло небагато часу – і між ними спалахнуло кохання. Але батьки перешкоджали коханню молодих.
Гуляючи лісом, Людмила і Люцимер зайшли на галявину лісу і сказали такі слова: «На місці лісу стань озеро». Так і сталось. А дівчина назвала його у честь свого коханого – Люцимера.