КИЦІ-МАНДРІВНИЦІ
Киці знову йдуть до лісу,
Де і спокій, і краса,
Де вітрець шепоче лису:
– Ти поглянь у небеса –
Там і сонце золотисте,
Там хмаринки, наче пух,
Сяйво ллється променисте,
Перехоплює аж дух.
Киці йдуть такі щасливі
І до лісу, й на луги.
У танку листки красиві
Закружляли довкруги.
Всюди осінь стелить килим
Багрянисто-золотий.
Для кицюнь він дуже милий,
Шурхітливий і м'який.
Киці люблять мандрувати
І в погоду, і в дощі.
Люблять бігати, стрибати,
Муркотати уві сні.
Ще обожнюють пригоди,
Дружбу цінять над усе,
Люблять всю красу природи,
Все, що квітне і росте.
Оксана Козак
13.11.2025
