Квіти-символи, які традиційно вплітають у вінок

мак — квітка мрій, символ родючості, краси та молодості;

цвіт вишні та яблуні — материнська любов та відданість;

ромашка — символ ніжності, вірності і кохання;

соняшник — символ відданості й вірності;

м’ята — оберіг дитини та її здоров’я;

волошки у віночку — символ людяності;

ружа, мальва і півонія — символи віри, надії, любові;

материнка — символ материнської любові;

калина — краса та дівоча врода;

лілея — дівочі чари, чистота, цнота;

дев’ятисил — корінь дев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я;

безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки і рани;

хміль — гнучкість і розум;

польовий дзвіночок — символ вдячності.

Для надання віночку особливої магічної сили, у нього вплітали полин — найголовнішу з трав, буркун зілля — символ вірності та листя дуба — символ хоробрості та сили. Проте найміцнішим оберегом був і лишається барвінок, що символізує безсмертя людської душі, є зіллям кохання та дівочої вроди.

Ходили чутки, що варто лише юнакові та дівчині з’їсти листочок барвінку, як між ними раптово спалахне палке кохання.

А от «нечисте» зілля — вовчі ягоди, папороть, дурман — вплітати у вінок категорично заборонялося. Неприйнятною вважалась під час плетіння вінків і присутність хлопців.

Восени, коли різнотрав’я відцвітало, вінки плели із золотавого листя, а взимку — зі штучних або воскових квітів. Останні плели здебільшого черниці при монастирях і продавали на київських базарах. Штучні вінки було прийнято купувати до шлюбу в якості весільних. Іноді квіти у такому вінку переплітали зеленим барвінком та додавали пташине пір’я.