КВІТНЕВІ СТРУНИ ДУШІ
Знов по землі юнак ступає Квітень
В зеленому,ошатному вбранні.
Кому несе надії первоцвіти
Кому далекі спогади хмільні.
Станув кульбаби килими під ноги,
І яблуневий цвіт поцілував,
Берізці біля рідного порогу
Зеленим гребнем коси розчесав.
В садах пташиним щебетом озвався,
З конвалій в лісі струшував росу.
Ще й капелюха зняв,до всіх вітався,
За руку вів красунечку Весну.
Стомившись за селом на видноколі,
Спинився відпочити лиш на мить.
Підвівся,гульк,а смарагдовим полем
Йому назустріч Травень вже спішить.
-Лишайся,Квітень до Весни озвався,
-Лишайся,стиха він прошепотів...
Весна озвалась:"Як без мене Травень"?
І Квітень ніжну руку відпустив.
автор Тамара Дубовик 2021р.
