Квітка Осіріса й Будди... лотос

Єгипетський лотос(Nymphaea lotus) - найближчий родич нашої лілеї. Було замічено давніми єгиптянами, що лотос спливає на поверхню й розпускається разом із заходом сонця і занурюється у воду, згортаючись, коли сонце сходить або трошки пізніше...

Цей уявний таємничий зв'язок між квітками лотоса й небесними світилами спонукав єгиптян присвятити його богові сонця Осірісу, тому Осіріса зображували з квіткою лотоса на голові. Жерці цього божества також прикрашали лотосом свої голови. Царі єгипетські, щоб підкреслити своє божественне походження, увінчували себе цими квітами, царський скіпетр мав форму лотоса зі стеблом. Окрім того, лотос зображували в бутоні або розквітлим на державній монеті...

Бог сонця єгиптян Осіріс

Можна знайти зображення лотоса також і у єгипетській архитектурі. Перші колони єгипетських храмів - це наслідування квітки лотоса на стеблі. При основі колон єгипетські архитектори раз у раз вміщували зображення листя німфей, а у верхній частині - зв'язку стебел лотоса, також ними прикрашали капітелі...

Лотос мав також і економічне значення для Єгипту: його коріння після спаду води збирали, висушували на сонці й зберігали як продукт харчування. Споживали , в основному, у відвареному вигляді як картоплю, за смаком нагадує картоплю, але викликає велику спрагу... У вжиток також йшло плоске листя лотоса, з нього готували соуси і напої.

Крім білого, у Єгипті був і голубий лотос - його ще називали небесна водяна лілія. Її можна зустріти на пам'ятниках єгипетських династій, що царювали за 3500 років до народження Христа.

У буддистів Тібету й Монголії користується повагою третій різновид лотоса - червоний. З лотосом пов'язане й народження Будди. Індійська легенда говорить, що коли настав час Будді з'явитися на світ, то всі квіти царського саду - білі, червоні й сині лотоси розкрилися на ставах та ніби завмерли в очікуванні дива, так само на мить завмерли у своєму розвиткові і всі рослини та їх листочки.

Тоді Майя, матуся Будди, зішла з паланкіна й рушила в сад.При її наближенні, на знак благоговіння, дерева схилялися до землі, а у ту мить, коли вона народила, земля сколихнулась, і з неба випав щедрий дощ з німфей та лотосів. Слуги кинулись до новонародженого Будди, щоб підтримати , але, вирвавшись із рук, він пішов сам....І повсюди, де тільки нога його ступала по землі, виростав величезний лотос..

Є індійський лотос - нелюбіум-, листя і квіти якого не плавають у воді, а високо стоять над нею на довгих стеблах, він має також доволі велике економічне значення. Головні споживачі, японці та кітайці, розводять його(не повірите!) як городину, у ньому міститься велика кількість крохмалю. В їжу йдуть кореневища, насіння і листя, коріння їдять у сирому та вареному вигляді. Із зацукрованих зерен готують різні ласощі. Восени, коли припиняється цвітіння, молоденькі, не зовсім розправлені листочки нарізують, складають у пучки і продають на ринках, вживають, мов спаржу.