Витратила 3 години часу на курс «Академічна доброчесність: онлайн-курс для викладачів» який має сертифікат на 60 академічних годин. Все прослухала, все прочитала і навіть не поверталася, аби щось виправити. Мій результат 94% чого саме не зрозуміло.
Мій відгук про хороше та погане.
Хороше:
— сподобався неочікуваний модуль про сприяння академічній доброчесності, а саме модуль про причини, чому студенти порушують АД;
— багато додаткових матеріалів для самоознайомлення на кожному модулі, я всі зберегла та навіть вже частково переглянула;
— сподобалося відео від Надії Фортуни на тему основ академічного письма, загалом відео оформлені цікаво, спікери на синьому фоні. Формат, коли є відео, завжди надає певну зручність у перегляді курсу;
— сподобалося, що я багато цікавого дізналася саме про структуру викладання задля запобігання плагіату;
— сподобалася «Таблиця критеріїв оцінювання». Для мене це приклад якісного інструменту саме для організації навчання, а не інструмент доброчесності.
Погане:
— не достатньо конкретики про оформлення академічних матеріалів в залежності від формату цих матеріалів. Зрозуміло, що будь-які матеріали мають посилатися на джерело за наявності такого, але саме ці моменти оформлення джерел залишаються нерозкритими на курсі. Наприклад, деякі вчителі ставлять посилання у кожному слайді презентації яку використовують на уроці, але ж достатньо проставити посилання у кінці презентації, аби не відволікати учнів від контексту, а також формат проставлення цих посилань має бути зручний, а не на всю сторінку презентації. Якщо питання стосується дипломної роботи, там обов'язково мають бути посилання повні. Тобто, ми знаємо, що маємо вказувати джерело, але як саме це робити в залежності від типу роботи і як давати своїм студентам вказівки — це дуже важливе питання, яким нехтують здобувачі освіти — було не розкрите;
— всі спікери читали з суфлера, мені було на стільки не зручно слухати, що доводилося перемотувати для глибшого розуміння контексту, особливо якщо спікер швидко читав;
— в інтерфейсі платформи російські та англійські тексти, це демотивує до навчання, а саме про це говорилося на курсі;
— мені не вистачило живих прикладів в оформлення матеріалів відповідно АД;
— рефлексії були одноманітні на кожному модулі. Я заповнювала їх чесно і детально з роз'ясненнями що сподобалося, чи як я буду це використовувати, а що суперечить моїм поглядам. Тому на четвертому модулі я занудилася від запитання «Що вас здивувало в цьому модулі і чому?» — нічого не здивувало, це ж не атракціон якийсь;
— для мене доброчесність знаходиться в юридичній площині, я не вважаю, що недоброчесність студентів можна розцінювати в призмі поганого викладання. Якщо учень порушує закон, винен тільки учень, а не всі навколо, бо студенту було нудно. Це як спати на уроках і звинувачувати в цьому вчителя;
— було кілька дуже суперечливих запитань з відповідями на які я категорично не згодна, бо маю власну експертну думку. Це питання про жаб, досліди над якими не вважатимуться науковими, якщо тих виловити в ставку, а не купити, бо на них були виділені кошти. Питання прозорості дослідів не було порушене, і досліди лишалися науковими, хоча наукова рада могла б їх не прийняти за умови неправильно витраченого фінансування. Це взагалі більше питання корупції, а не релевантності дослідів і тим паче науковості цих дослідів. Сто років тому, коли проводили досліди над тілами померлих, ці досліди й сьогодні вважаються науковими відкриттями не зважаючи на порушення етичних норм та відсутності дозволів. В питанні не було умови, що жаби мають бути абсолютно здоровими, чи певного виду, а всі ці уточнення впливають на відповідь;
— до кожного модуля були запитання і це добре, але інколи я витрачала на запитання більше часу ніж на перегляд відео через причину незрозумілості контексту цих питань;
— деякі посилання на джерела чи корисні матеріали не відкривалися. Багато корисних матеріалів були англійською мовою;
— якщо говорити про АД в Україні то лишається не розкритими базові питання:
1. Де можна брати якісний контент для оформлення своїх навчальних матеріалів та як позначати будь-який використаний допоміжний контент аби не порушувати АД.
2. В залежності від формату матеріалів (електронний чи друкований) на які особливості написання джерел варто звернути увагу.
3. Які власні матеріали можна чи не можна викладати у відкритий доступ.
4. Найголовніше — юридична відповідальність на всіх етапах порушення АД та особливо авторського права про яке обов'язково потрібно говорити на всіх рівнях комунікації.
5. При порушенні АД винний суб'єкт, який порушив АП, чи платформа, яка надала майданчик для розміщення матеріалів, за умови, що платформа не гарантує авторства таким матеріалам?
Тож бачите, курс пройшла, а питання мої як були, так і лишилися не розкритими, хоча за три години я отримала 60 академічних годин ПК.
Автори наголошують, що дизайн сприяє академічній доброчесності, на що я мушу зауважити — курси на 6 (максимум 10) академічних годин видають сертифікати на 60 АГ, і це ніяк не сприяє АД й навіть доводить такий шалений попит на такі курси та їх недоброчесну купівлю.
На Всеосвіті не менше проблем з курсами. Саме зараз я починаю проходити курс на Всеосвіті, переваги — зручний та україномовний інтерфейс, живий зворотній зв'язок та ціна за курс, яка зазвичай сприяє академічній доброчесності. З недоліків я чітко виділяю наповненість курсів, було б набагато зручніше, аби модулі містили відео формат, тож маємо покращувати наш контент курсів. Після проходження я обов'язково так само розкажу, до якого висновку дійшла з курсами на Всеосвіті.
Якщо цікаво, можу пройти курс і на іншій платформі, для порівняння + та -, а ви своєю чергою можете не погодитися з моїми висновками.
Як було б добре, якби всі так відкрито писали про свій досвід проходження курсів, навіть, якщо досвід негативний і відбувся на моїй улюбленій Всеосвіті. Будь-який розгорнутий відгук свідчить про зацікавленість темою і її глибоке опрацювання.
Я також дуже раджу ознайомитися з роботами «Академічна доброчесність: інформаційний бюлетень» від Євгена Ніколаєва. Багато корисної інформації я взяла саме з цих бюлетенів.
