Купив Дурень на базарі Правду. Вдало купив, нічого не скажеш. Дав за неї три безглуздих питання та ще й два стусани решти отримав, і пішов.
Але легко сказати - пішов. З Правдою ходити не так просто. Хто пробував, той знає. Велика вона і важка. Поїхати на ній - не поїдеш, а на собі нести - чи далеко донесеш?
Тягне Дурень свою Правду, бідкається. А кинути шкода, бо чималі гроші заплатив.
Ледве живий дістався дому.
- Ти де, Дурню, пропадав? - накинулася на нього дружина.
Пояснив їй Дурень все, як є, тільки про одне промовчав: навіщо йому ця Правда потрібна.
Лежить Правда посеред вулиці, ні в тин ні в ворота, а Дурень з дружиною радяться, що з нею робити. І так і сяк міркували, нічого не придумали. Ніде Правди діти, ну куди ж її?
- Іди, - каже дружина Дурню, - продай Правду. Багато не проси, скільки дадуть, стільки й бери. Все одно пожитку з неї ніякого.
Почвалав Дурень на базар. Став на видному місці, вигукує:
- Правда! Правда! Кому Правду, майже задурно!
- Та ні, - відповідає народ. - Нам твоя Правда ні до чого. У нас своєї вдосталь.
Аж ось до Дурня один Розумник підійшов. Покрутився біля Правди та й запитує:
- Що, хлопче, Правду продаєш? А за скільки продаш?
- Зовсім трохи, - зрадів Дурень. - Та, навіть, за дякую.
- За дякую? - в голос міркує Розумник. - Ні, це для мене дорогувато.
Але тут ще один Розумник підійшов і теж став придивлятися до Правди. Радилися вони, радилися і вирішили купити одну Правду на двох.
Розрізали Правду на дві частини. Вийшло дві напівправди, кожна і легша і зручніша, ніж ціла була. Такі напівправди - просто залюбуєшся.
Йдуть Розумники по базару, і всі їм заздрять.
А потім і інші Розумники, за їхнім прикладом, стали собі Правду різати та напівправдою запасатися.
І відразу всім стало легше порозумітися між собою.
Там, де треба було б сказати: "Ви негідник!" - почали говорити: "у Вас важкий характер". Нахабу стали називати жартуном, а брехуна - фантазером.
І навіть дурня перестали дурнем називати!
Тепер про дурня кажуть - "людина, яка своєрідно мислить".
Ілюстрація: картина "Видалення каменю глупоти", Ієронім Босх (Нідерланди)
