Купальське...
Пускала віночок на бистрії вòди.
Колись, молодою, чекала зорю.
Шукала чар-зілля. І все хороводи
водила з дівками. Не бýло жалю...
І коси, мов змії, розкидані в танці
шалено сповзали по юних плечах.
І пестили трави, несмілі коханці,
то литки, то п'яти, то жар на руках...
Пахніло так зілля, затоптане й в'яле,
ввижались то мавки, то німфи в воді.
І серце гаряче впивалось, мов жало.
І млоїлось в грудях... Горіли вогні...
І мéлькали п'яти з-під білих сорочок,
ховалися долі в купальських вінках.
Пливли за водою, лишивши слідочок
і запах полúну на спраглих вустах...
06.07.2023
Людмила Галінська
