Історичні умови розвитку української культури в 1950—1960-ті рр.
«Відлига»: послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін, духовне розкріпачення.
Нова хвиля «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови.
Офіційна ідеологія зосередила свою увагу на «братній дружбі українського і російського народів». Святкування 300-річчя Переяславської ради.
Реформа освіти, збільшення фінансування культури, розвиток народної творчості тощо.
Повернення в українську культуру незаслужено забутих або репресованих імен.
Поява руху шестидесятників.
Розгортання НТР.
Особливості розвитку: десталінізація, русифікація, курс на формування "нової людини", залишковий принцип фінансування.
Закон УРСР "Про народну освіту", прийнятий у квітні 1959 р., передбачав запровадження обов’язкової 8-річної освіти, реорганізацію 10-річних шкіл у 11-річні, давав батькам право вирішувати, якою мовою має відбуватися навчання дитини - право вибору мови навчання, що сприяло русифікації освіти в УРСР. Проти цього виступили письменники Максим Рильський і Микола Бажан, які добре розуміли, що це питання вирішуватимуть не батьки, а місцеве партійне керівництво, яке орієнтуватиметься на русифікаторські плани центру. Вони оприлюднили свої погляди в статті "В ім'я людини", опублікована в грудні 1958 року на сторінках газети "Правда". Письменники виступили проти факультативного вивчення української мови, але всупереч громадській думці ВР УРСР прийняла закон та не включила пункт про обов'язкову мову навчання. Уже на середину 60-х рр. українською мовою навчалося лише 62 % школярів республіки, а в містах — 21%. У восьми університетах України студенти-українці становили 61%, а викладачі-українці - 56%, лекції українською мовою читали лише 34% викладачів, а в Харківському та Одеському університетах усього 10% лекційних курсів викладалися українською мовою. Русифікація стала однією з найхарактерніших рис організації освіти, особливо вищої. Під тиском обставин навіть перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест виступав на захист української мови. Частка українців у загальній кількості населення республіки становила 75%, тоді як серед студентів вищих навчальних закладів УРСР студенти - українці становили 60%. Викладання в сільських школах велося на українській мові.
Закон "Про народну освіту" 1959 року запровадив політехнізацію школи, зміцнення зв’язку школи з виробництвом, упровадження обов’язкової професійно-технічної освіти - учні мали оволодівати робітничими професіями. Вводилося виробниче навчання в школі, навчання на виробництві, в колгоспі, радгоспі; поширення учнівських бригад. Це спричинило необхідність підготовки вчителів виробничого навчання. В цілому новий закон сприяв розширенню підготовки вчителів різних напрямків і запровадження заочної й вечірньої форм навчання у вищих навчальних закладах.
Для реалізації освітньої реформи були залучені значні кошти та ресурси. 1960 року Державний бюджет УРСР виділив на загальноосвітні школи 6 млрд крб (1950 р. — лише 3,7 млн крб). За цей час у 2 рази збільшилася кількість денних середніх шкіл. В основу реформи було покладено принцип поєднання загальноосвітнього й політехнічного навчання.
Таким чином, внаслідок запровадження нового закону про народну освіту в 1959 році в УРСР відбулися зміни:
1) упровадження політехнізації школи та обов'язкової професійно-технічної освіти; створено матеріально-технічну базу для оволодіння учнями робочими професіями;
2) перехід до обов'язкової 8-річної освіти та реорганізація 10-річної середньої школи на 11-річну;
3) надання батькам права вибору мови навчання дитини;
4) русифікація середньої і вищої освіти та мовного режиму у республіці в цілому;
5) збільшено фінансування освіти - розширено мережу середніх шкіл, будівництво нових, покращено матеріально-технічну базу шкіл, ПТУ та вищих навчальних закладів;
6) відкриття спеціалізованих шкіл з математики, фізики, хімії, іноземних мов;
7) створено мережу шкіл-інтернатів для сиріт, дітей із малозабезпечених та неповних сімей;
6) зросла кількість навчальних закладів різного типу;
7) зросла кількість висококваліфікованих спеціалістів у 2,5 рази;
8) підготовка фахівців нових спеціальностей - виробництво автоматичних та телемеханічних пристроїв; обчислювальних та обчислювально-аналітичних машин.https://uahistory.co/zno/ukraine-history-zno-2020-panchyk-comprehensive-edition/29.php
