Культові зображення жінок і тварин з глини Ліплення кози із глини.

Культ врожайності, родючості землі в уявленнях трипільців набуває головного значення. Саме з цим культом пов’язують глиняні жіночі статуетки, які були символами родючості, господарського добробуту. Вони поклонялися землі-матері і сонцю-батькові, зафіксувавши їх у своїх малюнках на стінках ритуальних посудин, які не використовувалися в господарстві. Трипільці створювали маленькі глиняні макети своїх будинків, ретельно відтворюючи в них оздоблення з реального житла та розташовували там фігурки жінок, чоловіків і тварин. Наприклад:

Коза у традиційній культурі багатьох народів символізує багатство, достаток, урожай і плодючість. А ще - воскресіння сил природи, завмерлих на час зими. Образ цієї тварини пов'язаний із пошануванням померлих предків

Але це були не іграшки. У цих фігурках вони закодували інформацію про себе, про уклад свого життя.

Трипільська культура залишила величезну кількість жіночих статуеток, які мали, очевидно, культове значення і були уособленням плодючості і врожайності, на що вказує наявність у глині, з якої їх виготовлено, домішок зерен злаків або крупно змеленого борошна.

Знаменита знахідка Трипільської культури з села Кошилівці (на Тернопільщині) - голова бика, на лобовій поверхні якого наколами відтворено силует жінки з піднятими догори руками, тобто в позі, що нагадує зображення богоматері Оранти.

Берегиня - захисниця людей від усякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігала оселю, малих дітей, добробут сім'ї. Зображення Берегині - стилізованої жіночої фігурки з піднесеними для благословіння руками.

Усі ми родом із дитинства! Неймовірного, казкового, яскравого світу, де все відбувається вперше. Спогади про нього супроводжують нас протягом усього життя. Невід’ємною часткою дивовижної чарівної пори дитинства є іграшки, з яких починається пізнання світу людиною. Вони були першими засобами виховання, стимулом до розвитку уяви, почуттів і формування інтелекту.

Спершу іграшками слугували випадкові предмети з природних матеріалів – камінці, гілочки дерев, квіти, листя, а їх найдавнішими штучно виготовленими прототипами можна вважати фігурки тварин і людей з каменю або вирізані з кістки чи бивня мамонта, знайдені на стоянках кам’яної доби. Через них відображались уявлення людей про взаємозв’язок космічних, божественних і природних сил, їх використовували в різноманітних обрядах.

З виникненням гончарства з’явились культові зображення людей і тварин, моделі знарядь праці та предметів побуту з глини. У давнину ігрове й культове значення таких фігурок тісно переплітались між собою. Їх археологи знаходять у житлах, похованнях, зольниках, жертовниках різних епох. Наприклад, у Єгипті були фігурки, що виготовлялись для потреб культу, а згодом потрапляли до рук дітей, а інші - спеціально робилися для дітей. У Давньому Римі 21—22 грудня проводилося «свято фігурок і ляльок», що завершало знамениті сатурналії — свята на честь бога Сатурна, присвячені закінченню польових робіт і жнив. Під час сатурналій дорослим і дітям дарували маленькі теракотові фігурки людей і тварин.

У слов’янських похованнях VI — VIII ст. на теренах України також відомі глиняні фігурки коників і брязкальця. X—XII ст. датуються давньоруські керамічні іграшки. Їх розділяють на три типи: образотворчі (звичайні фігурки), шумоутворюючі (брязкальця, свистунці) та господарсько-побутові (дитяча посудка).

У експозиції Сумського обласного краєзнавчого музею давньоруські іграшки представлені фрагментом фігурки коня і двома пташками-свищиками, знайденими під час досліджень В. Богусевичем літописних міст Вира (м. Білопілля) і Путивля, та маленькою фігуркою коника з розкопок О. Сухобокова давньоруського комплексу біля с. Ницаха Тростянецького району.

Іграшки виготовляли у гончарних майстернях разом з посудом або із решток глини, що залишалася після виробництва. Червону, сіру чи білу глину змішували з дрібним просіяним піском і розводили водою, перетворюючи в тісто, з якого ліпили іграшки. Виліплені вироби просушували і випалювали як у звичайних побутових печах, так і в спеціальних гончарних горнах. Деякі вироби перед випалом покривали шаром рідкої, зазвичай білої, глини (так званим ангобом), а потім наносили орнаменти з смуг, кіл, хрестів, овалів чи кольорову поливу, або ж розмальовували фарбами. Ліпили іграшки часто не гончарі-чоловіки, а жінки і навіть діти для себя або для забави, а згодом і на продаж, особливо до народних свят чи ярмарків. Найпоширеніші серед іграшок – «свистульки», «свистунці», «свищики», «зозульки» - пустотілі фігурки з отворами для вдування повітря, що сприяло відтворенню звуків. Люди довгий час вірили у здатність свисту й шуму, створених іграшкою, відганяти злі сили. Найдавніша глиняна свистулька разом з іншими іграшкам знайдена у дитячому похованні X ст. під час розкопок Десятинної церкви в Києві. Крім свистульок і брязкалець – дитячих іграшок, багато ліпних і розмальованих фігурок виготовлялось для розваг і розглядання, як музичні інструменти, а у XIX—XX ст. навіть для прикрашання побуту, зокрема як порцелянові статуетки. Давні традиції виготовлення глиняних іграшок збереглися й донині як один із видів народної художньої творчості і є частиною духовної культури нашого народу.

Захоплюючим заняттям є ліплення глиняних виробів ів наш час. Така робота допомагає розвивати моторику кистей рук і є чудовим засобом профілактики від деяких захворювань, яких, наприклад, належить остеоартроз. Користь від такого заняття приносить усім.

Глина та її властивості

Найчастіше використовують два види матеріалу. Перший – природний, що застосовується з давніх-давен. Видобуто їх з ґрунтових порід, практично не містить непотрібних добавок. Кольори бувають різними:

Блакитний;
Білосніжний;
З червоним відтінком.

Останній варіант є найпоширенішим і найціннішим для любителів ручного ліплення. Пройшовши випалення, така глина стає дуже красивою, набуваючи кольору схожого на червоний цегляний. Він дарує відчуття благородства та благополуччя.

Додаткове фарбування при цьому зовсім не потрібне на відміну від глини білого кольору. Високий відсоток вмісту залізних домішок робить такий сорт глиняного матеріалу стійким до теплових дій.

Вироби не тріскаються при пічному випаленні і не пересихають. Прослужить фігурка довгий час завдяки своїм характеристикам міцності.

До процесу обробки колір глини коричневий. Додатково є відтінок зелені. Практично неможливо самостійно знайти та добути таку породу. Вона вважається дуже рідкісним природним явищем.

Зате знайти білу глину не становить особливих труднощів. Її можна знайти всюди. Темно-сірого відтінку вона після обробки стає значно світлішою, нагадуючи за кольором слонову кістку. Продається брикетами. До початку роботи її потрібно очистити. Забирається при цьому все непотрібне – камінці, голки від ялин тощо.

Працюючи з такою породою, необхідно обзавестися необхідними інструментами та ємністю для води. Важливо дотримуватися певних пропорцій, щоб не вийшов надлишок пісочка або води. На практиці застосовується наступне співвідношення – 8 на 1 на 1. Глина при цьому становить найбільшу частину.

Полімерний вид глини призначений для ліпнини виробів декору. Матеріал дуже схожий на пластилін. В основі лежить склад полівінілхлориду, куди додаються пластифікатори. Тому маса для ліплення має потрібну пластичність і є термостійкою.

У продажу є різні кольори такого матеріалу. Можна скористатися прозорою глиною, куди додається фосфорна складова. Ефектно виглядають вироби з відтінками перламутру або металіку.

Саме полімерний вигляд рекомендується тим, хто тільки починає свою творчість.

Інструменти для роботи

Підбираємо залежно від того, яка виготовлена глина для виробів. Поверхня для роботи має бути просторою та жорсткою. Для цього цілком підійде стійкий стіл.