КУЛЬБАБКА - КВІТКА ЧИ БУР'ЯН...
Дивились на кульбабу як бур'ян,
Нічого особливого у ній ми не вбачали.
Ні для селян, тим більше - городян...
Вона....Щоб квіткою?... Чого б це так вітали...
Сапали із корінням і в - відро,
У смітник потім все це викидали.
- Яке від неї, чуєте, добро?...
Косили спритно й зовсім не зітхали.
Та ось, мабуть, зійшла зоря - кульбабка,
І диво - квіти застелили луг,
Злетілись бджілки... Ні - тут вже не сапка..
І перед панею здійняли капелюх...
В кульбабі - сила... Сила - то коріння,
А квіточки... З них - лікувальний чай.
Жовтенькі сонечка... Божественне цвітіння...
Весняний килим... Справжній зелен - рай.
У інтернеті - скільки про це мови,
Варення варимо хутенько всі разом.
- Смачне, як мед, на колір - веселкове,
В нім - сонце, роси... Й віє так добром...
Плетем вінки, вплітаємо барвінок,
Шматочок неба й вічная зоря.
Це колір - України... О, скільки ж там сторінок,
На кожній - доля... Рідна то земля...
Росте, квітує - повна, повна сонця. Росою вмита, скупана в медах.
Вінок - то коло на моїй долонці,
А луг бринить в кульбабкиних свічках.
Дивлюся на кульбабку... Подих вічний, В ній світлом скупана бринить сльоза.
В ній - чистота. Чи бачить пересічний?...
Мабуть... Із Неба Божого летить сюди бджола....
Кульбабко, чуєш, є в тобі харизми,
Та чи побачить кожен цю красу?...
Складуть про тебе, квітко, афоризми...
До свого серця я тебе несу....
Твоя голівка - пелюстки - проміння,
В тобі відчула ніжність й простоту.
В тобі Божественне й земне сплетіння,
Я ДІВСТВЕННУ в тобі відчула чистоту...
