Кудись поділась доброта,
Мабуть, блукає по планеті,
Міняє гідність на монети,
Зацькована мов сирота.
Звикаємо без неї жить.
Імунітетом хмурі лиця,
Від дум недобрих нам не спиться,
Чужа тривога не болить...
В собі закрились наче в мушлях:
Хтось присипляє свою совість,
Хтось здав в ломбард її натомість,
Бо кожному на то свій шлях!
Поміж людей давно є вірус!
Десь злоба душі зачепила,
Тіла і розум вщент розбила,
А час фіксує все в папірус!
Барчук Р
