Куди не глянь-навкруг краса.
З-за хмар вже промінь визирає...
А справа в тому, що весна
До нас потроху підступає.
Вже незабаром-квіт в саду,
І щебет ластівки у стрісі,
Як неймовірно,до ладу ,
Звучать мелодії у лісі.
Крізь грунт проб'ється знову квіт
Нарциса,проліска,тюльпану...
Розпушить землю сонний кріт,
Бо сніг давно уже розтанув.
Он і лелека вдалині
Понад деревами ширяє-
Не миле небо в чужині,
Йому свого не вистачає.
Куди не глянь -навкруг своє,
Таке незаймане і чисте,
Весна надію нам снує,
Йдучи поволі урочисто.
