Казка про подорож усередину тіла
Одного разу юний мандрівник на ім’я Артем опинився в дуже дивному місці. Він прокинувся серед дивних кольорових тунелів, які тремтіли і переливалися світлом. Згодом він зрозумів: це — всередині людського тіла!
Першим його зустріла печінка. Вона була величезна, рум’яна й трохи сумна.
— Ох, — зітхнула печінка, — наш хазяїн зовсім не дбає про нас. Він їсть шкідливу їжу, п’є солодкі напої, мало спить… Ми страждаємо від цього щодня!
Далі Артем почув стук і шум. То серце, важке й гаряче, підстрибувало від зусиль:
— Якби він лише більше рухався, менше хвилювався, — скаржилося серце, — ми б працювали радісніше. А так ми змушені переносити його дурні звички!
Шлунок розлютився:
— Він їсть що попало, без розбору, — бурчав шлунок. — І ми відчуваємо всі його помилки на собі!
Навіть легені, що тяжко дихали, прошепотіли:
— Хазяїн мало гуляє на свіжому повітрі. Нам важко. Ми хочемо свободи, свіжого подиху!
Артем уважно слухав усіх органів. Їхні голоси були сумними, але сповненими надії:
— Ти можеш поговорити з нашим хазяїном? — просила печінка. — Може, він прислухається до тебе більше, ніж до нас.
І ось Артем опинився біля свідомості людини, як маленький дух-наставник.
— Привіт! — почав Артем. — Твоє тіло страждає від твоїх звичок. Печінка, серце, шлунок, легені… вони хотіли б, щоб ти став більш уважним до себе. Змініть режим харчування, більше рухайся, відпочивай, дбай про свій організм!
Людина відкрила очі й здивовано подивилася на Артема. Він відчув дивний, теплий внутрішній голос:
— Ти правий… Я занадто забув про себе. Я почну змінюватися.
І справді, з того дня він їв здорову їжу, гуляв на свіжому повітрі, більше спав і менше хвилювався. Печінка стала сяяти, серце б’ється легко й ритмічно, шлунок насолоджувався кожним прийомом їжі, а легені радісно наповнювалися повітрям.
Артем усміхнувся і попрощався:
— Кожне тіло має голос. Слухайте його — і будете щасливі!
І з того часу герой знав: навіть найменші зміни в житті людини роблять щасливими всі її внутрішні мешканці.
---
