Кримський ханат, як станово-представницька кримськотатарська держава династії Гереїв утворився в 1441 році. Існував ханат до 1783 року. 
Мабуть не викликає сумнівів, що Велике князівство Литовське було зацікавлене в ослабленні войовничої Золотої Орди, з якою вело постійну боротьбу з 14 століття, та підтримало утворення ханату. Є точка зору, що Хаджі І Герей народився і виховувся на території князівства. 1392 року князь Вітовт (1382-1430) замирився зі своїм братом польським королем Ягайлом, став повним господарем Великого князівства Литовського, а згодом й отримав статус великого князя. Саме великий литовський князь Вітовт втручався в справи Золотої Орди, висуваючи своїх претендентів на ханський престол. Князь Вітовт підтримав основоположника Кримського ханату Хаджі Герея, а татари, натомість, зріклися своїх "прав" на руські тобто українські землі і видали йому грамоту. Вітовт скористався цим і почав розбудовувати фортеці в степу, Білгород і Чорногород над Дніпром, Коцюбіїв - Хаджибей на Чорному морі (пізніше побудовано Одесу), який став великим торговим портом. Саме за Вітовта Правобережна Україна знову утвердилася на узбережжі Чорного моря. Не дивлячись на те, що ханат тримав у васальній залежності досить великі території - Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу, в 1478 році Менглі І Герей визнав васальну залежність від султана Османської імперії, як халіфа - ісламського правителя, потомка Мохамеда. До цього Менглі І підштовхнула і боротьба з ханами Золотої Орди. Він був вороже налаштований проти хана Золотої Орди Ахмата та орієнтувався на союз з османами й Московським князівством. Не розриваючи союзницькі відносини з Литвою, Менглі І Герей вступив в союз з Москвою. Менглі І Герей отримував коштовні подарунки від московського князя Івана ІІІ і постійно нападав на землі Великого князівства Литовського. І тільки українські князі та пани намагалися боротися проти татар фактично не отримуючи допомоги від Литви. На прохання послів Івана ІІІ в кінці серпня 1482 року Менглі І Герей організував похід на Київ. Про це є літописні свідчення, які дозволяють відтворити напад на Київ в деталях. Київ татарське військо захопило 1 вересня 1482 року в Семенів день, з якого починався новий рік в ті часи в руських землях. Ця подія стала поворотною в історії європейських країн та українських земель і напад кримських татар в серпні-вересні 1482 року - це перший офіційно підтверджений похід татар на українські землі.
Літопис повідомляє, що про напад татар київський воєвода Іван Ходкевич дізнався за декілька днів. І це не дало можливості організувати оборону міста, під захист київського замку «збегошася многіе люди». Іван Ходкевич мав неабиякий військовий досвід, неодноразово очолював литовське військо під час походів 1458, 1466, 1474 роках. Київський замок був відбудований після батиєвого розорення 1240 року. Нападникам вдалося підпалити дерев'яні захисні стіни і дуже швидко оволодіти замком, що свідчить про те, що київський замок і залога не були готовими до нападу татар. Літописи повідомляють, що перед Києвом Менглі Герей розорив 11 міст, тобто пройшовся південними землями, як його попередник Батий. У київському замку знайшов прихисток і печерський ігумен з усіма монастирськими старцями та скарбницею.
Чернець Києво-Печерського монастиря написав у синодику в 1483 році про напад татар, спустошення Успенського собору: спалення святих книг та ікон. Про розорення Києва 1482 року згадує й Короткий Волинський літопис: "B літо 6991 (це 1482 рік), індикта 1. Попущением божиим взят бысть Киев от безбожных татар перекопских месяца сентября 1 (числа)". Оскільки вказано "індикта", то це вказує на початок нового року, тобто це 1482 - початок 1483 років. У літописах є відомості про розорення Києва: "Во граде же тогда наместник и воевода Иван Хотькович. Прииде к нему весть за 4 дни, что царь идёт из Перекопа на Киев. Он же осаду осади, и сбегошася во град многие люди, из монастыря из печерского изыде игумен со всеми старцы во град и казну Пречистой и сосуды священные во град же снесе. И прииде царь под град на Семен день летопроводца, в первый час дня, изряди полки и приступи ко граду, и оступи град круг. И божим гневом, нимало не побився, град зажже, и погореша люди все и казны. И мало тех, кои из града выбегоша, и тех поимаша, а посад пожгоша и ближние села. По дальним же вою не розпущаше и прочь поиде в свою Орду". Булла папи Сикста 4-го (1483 р.) має свідчення про захоплення Києва у вересні 1482 році: "Київ, хитрістю й обманом, відповідно до їх поганих звичаїв, жорстоко захопили, пограбували і повністю спалили, християн різних статей повбивали, замордували і закатували, дітей обох статей гвалтували і у свій полон забрали, всі добра обідрали...". Усі літописи вказують на те, що населення міста було знищене, а ті, хто залишився у живих, виведені в полон. У полон потрапив зі своєю сім'єю Іван Хоткевич. На знак дотримання своїх союзницьких зобов'язань Менглі надіслав у дар Іванові III золоті потир і дискос зі сплюндрованого Софійського собору. Іван Хоткевич помер в татарському полоні у 1484 року. З полону були викуплені дружина І. Хоткевича та його діти. І після цього розорення ще більше розорення відбулось в 1492-1497 роках, коли Менглі І Герей замирився з ханом Золотої Орди і вони плюндрували українські землі: Київщину, Поділля, Волинь. Біля Мозиря замордували митрополита Макарія. І тільки Костянтин Острозький 1497 року розбив татар і припинив розорення південного порубіжжя. Але вже з 1498 року на українські землі почали нападати й турки. Як пише Наталія Полонська-Василенко: "Гинули міста, гинули дорогоцінні пам'ятки культури, гинули люди. Ні печенізький погром, ні половецька гроза, ні походи Батия не охоплювали такої величезної території і не дорівнювали тим нападам своєю інтенсивністю, викликані безпорадністю християнських правителів Казимира та Олександра". Горе прийшло в українські землі в останній чверті 15 століття. Але піднімалася грізна сила козацтва Запорізької Січі, яка самоорганізувалася і почала давати не тільки відсіч ворогам, а й плюндрувати і палити їхні міста і села.
Література:
1) В.П.Гулевич. «Київська трагедія» 1482 р.: міфи й факти.
2) Н. Полонська-Василенко. Історія України, т.1
3) https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван Хоткевич
4) https://uk.wikipedia.org/wiki/Менглі Герей
