Кружляли душі "журавлів,"
Тих, що недавно відлетіли.
Торкалися чужих дахів,
Що на руїнах уціліли.
А потім, стрімко в височінь,
Немов пушинки підіймались,
В краї зимових сновидінь
Пірнувши, знову повертались.
Кружляли, ніби в заметіль,
З холодним блиском - трішки зимні.
З небес летіли, звідусіль,
Такі нескорені, нестримні.
Стогнали, хлипали, чомусь,
Тулилися землі святої...
До однієї доторкнусь,
Здається, трішечки живої.
Душа, ледь тепла і пухка,
Заплакала в моїй долоні...
Така вже доленька гірка.
І сльози теж, чомусь, солоні.
14.01.23
Надія Санжарівська
