Красу не можна загубити,
не можна знищити усе.
Вона завжди десь буде жити,
в весні травою проросте...
Краса у кожній Божій днині,
у крильцях грубого джмеля.
У пишній ружі, в бадилині,
в рудій лисиці і в кроля...
Краса землі є невід'ємна
в суцвітті липи і в вишнЯх.
В світанках. І у нòчах темних.
В туманах сивих. І в полях.
Вона ховається в ромашках,
в зелених бабках, у зіллЯх.
В маленьких спритненьких мурашках,
і в маків дивних пелюстках.
Краса у мальвах коло тину,
у чорнобривцях, в гарбузах.
У гронах стиглої калини,
в воронах і у журавлях.
Вона у цятках мухомора,
у павутинні павучків.
У соснах -- вічних і суворих,
у прöжилках старих листків.
Вона росте у кожній гілці,
у стиглих ябках і грушках..
В метелику і в диво-бджілці,
у гірко-сивих полинàх.
Її не можна затоптати.
Вона у серці назавжди.
В моїм краЮ. Десь, коло хати...
Вона жива. В моїй землі.
25.05.2022
Людмила Галінська
