Синонімічнсть – гордість української мови. І як показує історія, наші пращури також не обмежувалися одним словом.
Виявляється, назва першого весняного місяця приховує в собі чимало цікавинок і таємниць. Дізнайтеся, звідки походить назва місяця.
Березень, бо береза
Наші пращури-слов’яни називали початок весни березнем, бо цього місяця палили березу у грубках як вугілля. Це було чи не єдине доступне дерево для розпалювання в наших регіонах. Також у цьому місяці, як і зараз, так і багато сторічь тому, традиційно починали збирати березовий сік.
У сусідів-білорусів березень так і зветься – Сакавік. Хорвати прозвали його Сушец. Бо у них цього місяця не буває опадів, тож цілий місяць дуже сухо в лісі.
Ще один доказ, що перший весняний місяць асоціювався із березою: назва поєднує в собі два слова – «береза» та «зело» (зелень). Бо саме на початку весни береза починає квітнути.
А як раніше?
Фольклористи роз’яснюють, що березень – дуже нова назва. Вона в нашому лексиконі з’явилася лише у середині ХІХ століття. Якщо вивчати старі фольклорні твори (пісні, перекази, легенди, народні казки), то слово «березень» там не зустрічається. Проте українці часто казали «марець» або «март» – назву, яку зараз використовують росіяни.
Як ще цікаво в народі прозивали березень:
Каплюжник.
Крапельник.
Калюжник.
Протальник (бо швидко танув сніг та з’являлися перші таловини).
Зимобор.
Свистун.
Свистунець.
Сонцегрій.
Весновій.
Вітроніс.
Красовик.
