Кожен рік стрічаю в травні свої весни,
ніжні і пахучі, в співах солов'я.
А ця забарилась. Загубила весла.
В човнику блукає. А кругом -- війна...
А ця в темній хустці, барви полиняли,
посивіли коси, а ще ж не стара...
А її забули. А її сховали.
А її украли. Бо кругом -- війна.
Веснонько, кохана, прийди до порога,
посидим, поплачем... Може, оживеш?
І дощем омиєш душі, що до Бога
линуть тихо в небо. Ну, чого ти ждеш?
Вип'єм, може, чаю? З полинý, гіркòго...
Хай джмелі кошлаті у бузках гудуть.
Серед того квіту стільки ще живого.
Та ніхто не бачить. Бо бої ідуть.
Не плетуть віночків і не рвуть букети,
і не помічають "сонечок" в траві...
Бо біда вчепилась. Бо летять ракети.
Гине цвіт країни -- хлопці молоді...
Кожен рік стрічаю в травні свої весни.
А ця забарилась...
05.05.2022
Людмила Галінська
