Старовиннi козацькi прислів`я та приказки якi прийшли до нас крiзь столiття розказують про мужнiсть, силу духу та тiла,нелегке життя наших славних предкiв величних i мужнiх воїнiв — славних козакiв Запорiзької Сiчi.
Козак душа не вередлива — в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
Без люльки, як без жінки.
Козак, душа правдива – сорочки не має.
До булави треба голови.
Козак з бідою, як риба з водою.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Козак оженився, наче упився.
Без коня немає й козака.
Козак як птах знявся та й полетів.
Без доброго командира військо – отара.
Козак хороший, та нема грошей.
Береженого Бог береже, а козака – шабля.
Козаку зібратись тільки підпоясатись.
Козацькому роду нема переводу.
Козак як кішка, як не кинь - на ноги впаде.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
Більше разу не вмирати.
Де два козаки, там три гетьмани.
Козак мовчить, а все знає.
Де байрак, там і козак.
Козак терпеливий як віл.
Де не можна перескочити, треба перелізти.
Козак із пригорщі нап'ється, а з долоні пообіда.
Дожились козаки нема ні хліба, ні габаки.
Козак, як голуб: куди не прилетить, там і пристане.
