Про відповідний розділ програми вивчення української літератури знають всі філологи, а педагоги іншого фаху про нього обов'язково чули. А от про Котлярево…
Це село на Миколаївщині у складі Шевченківської (!) ОТГ. От такий в нас літературний край. Тому ж не дивно, що спроба осмислити деякі моменти дистанційної технології викладання саме цього курсу зроблено для школи саме цього села. Тож знайомтесь. А у подальшому тексті презентації поради, на що саме варто звернути увагу. Відтак можна спочатку подивитись "в натурі", а потім почитати, перевірити свої враження, а можна і навпаки: спочатку подивитись оцей короткий огляд, а потім вже помацати рукам в Мережі – що на сайті, що в форумах. Але про це вже далі.
1. Методика
Проект будується навкруг двох ідей чи базових методичних елементів, може понять або й концепцій: філолог-технолог і читацька компетентність.
2. Робочі майданчики
Перший ви вже побачили – це спільнота регіональна чи обласна. Є ще територіальна, об'єднаної територіально громади. Не забагато? Може й замало, бо нема ж ані шкільної, ані методоб'єднання. Якого? Може, районного? Ну є, є питання…
3. Стадії або фази
Їх зараз окреслено три – відповідно до числа запрошень. Але тут ми переходимо на інший рівень розмови: від розповіді про те, що зроблено і що вже можна показувати, до пропозиції взяти участь в цьому самому проекті. Так, без обмежень на кількість чи склад потенційних учасників, оплати, але і без сертифікату чи якогось посвідчення про підвищення кваліфікації.
Справа в тому, що перше запрошення ще не спрацювало належним чином. Ще вчителі думають, чи їм той проект потрібний? От тут і може стати в нагоді допомога від колег і, знаєте, знов у трьох варіантах…
4. Участь у проекті волонтерів
4.1 Обговорення
Як вже було сказано, котляревські вчителі поки що думають. Вони не висловили підтримки проекту (і це погано), але і не заперечили його можливості чи доречності (і це добре). Але без обговорення ж не можна рушити далі, то спікерів тепер шукаємо по всій Україні. Зрозуміло, що йдеться про педагогів-практиків, які працюють не в якихось елітних платних школах, а саме в звичайних пересічних закладах освіти. Як вони щось скажуть, порадять, покритикують чи підтримають, то це ж буде поміч? Без сумніву.
4.2 Власний досвід
Краще один раз побачити. То як в вашій школі щось подібне вже створено, то покажіть, будь ласка котляревцям. Це на порядок краще працює, ніж найпрогресивніший текст, вебінар, а може й науково-практична конференція. Так, це без оплати і хтось, може, подумає, що ділитись власними напрацюваннями в такий спосіб є… нераціонально, скажімо так. Заперечимо: корисний ефект від дискусії, порівняння власних підходів з підходами колег, обговорення резервів і можливих напрямків розвитку власної технології вартує більше грошей. І, між іншим, створює принципово нові можливості для монетизації в майбутньому.
4.3. Реалізація пропонованої схеми
Миколаївські педагоги – з будь-якої школи області - можуть взяти пропоновану схему проекту на озброєння без жодних змін. Або з тими змінами (див. п 4.1), які їм видаються потрібними.
А педагоги з Херсонської чи Полтавської області мають взяти за основу свою власну програму з Літератури рідного краю і налити, так би мовити, нове вино в міхи, що не встигли стати старими.
Взяти за основу і реалізувати. За допомоги, звісно, інших волонтерів цього проекту. Ну, така собі толока пропонується. І, зважте, яка ж чудова нагода: Література рідного краю.
