Де небо тендітно торкається
Зеленої сукні землі,
В повітряній бухті купаються
Зухвалі хмарки-кораблі.
Вони не бояться розбитися,
Напливши на сонячний риф,
Бо звикли Стрибогу коритися,
Їх рухає вітру порив.
Долають неміряні відстані,
Цураються марень лихих.
Мій друже далекий, воістину
Ми схожі з тобою на них!
© Юлія Красіна 2022
