Бо ж така багата,
Українська мова
Неповторна і крилата
І така чудова!
Родина – це той мікроклімат природного осередку людських почуттів і стосунків, де народжуються і виховуються, розвиваються любов до матері і батька, повага до старшого покоління і української нації, шанується рідне слово, історичне минуле і сьогодення народу, культурні здобутки співвітчизників. Кожна родина має свою неповторну історію, досвід від поколінь, який успадковується і передається нащадкам. Сім’я – це частка народу, тому має тісний зв’язок з історією нашої країни.
“З родини йде життя людини “ – мудро зауважує народна приказка. Як тільки народилась дитина в сім’ї, подружжя стало родиною. Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Батьківські турботи - піклування і водночас виховання маленької особистості. Дитина чує голоси найближчих людей, запам’ятовує і емоційно відгукується, реагує рухами і першими звуками. Вплив родини на розвиток малюка буде унікальним. Бесперечно й те, що тільки родина є першим гніздечком, у якому починається виховання національних почуттів до свого народу через співучу мову, багатий неповторний, колоритний фольклор, який несе народну мудрість і знання. Також батьки впливають своєю індивідуальною особистістю на малечу. Народна мудрість говорить: “Який батько, такий і син.”
Український народ назбирав великий скарб фольклорних творів, що є основою у родинному вихованні, навчально – виховному процесі починаючи з раннього віку. Усна народна творчість це прекрасний, доступний для порозуміння матеріал, який можна використовувати в освітній діяльності дітей раннього віку і запропонувати використовувати в родинному вихованні для розвитку духовного світу малюків.
Дитячий дошкільний заклад здійснює процес виховання і навчання відповідно до програми “Дитина в дошкільні роки”, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами,методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України.
Базовий компонент дошкільної освіти визначає завдання:
-формування раннього сприйняття звукової культури мови на основі мелодійної структури мови в потішках, віршах, колисанках, забавлянках;
-розвиток слухової уваги, розуміння мови, розвиток артикуляційного апарату, звуконаслідування, активізації словника;
-виховання інтересу до усної народної творчості, формування здібностей до цілісного сприйняття творів;
-виховання на основі усної народної творчості позитивного відношення до режимних моментів, формування навиків самообслуговування і гігієни;
-удосконалення системи взаємодії педколектву з батьками в процесі роботи.
Від народження і в переддошкільному віці дорослі знайомлять дітей з колисковими піснями, потішками, забавлянками, закличками, примовками, які допоможуть розуміти і вчити рідну мову, сприятимуть освоєнню навколишнього середовища, допоможуть встановити контакт з дорослими, формуватимуть уяву про традиції українського народу. Також фольклор розширить світогляд дитини, зорієнтує на успішне навчання і виховання патріота своєї Батьківщини.
Народне виховання, якщо починати з раннього віку, діти краще засвоюють, бо це природньо в них закладене. В сім’ї, як водиться, беруть участь у вихованні, догляданні за малюком не тільки дорослі, але й старші брати та сестри. Молодші покоління від старших переймають досвід, ігрові навички, правила поведінки у сім’ї та суспільстві.
Народна творчість формує естетичні смаки у дитини, передає думку найпростішими і найпотрібнішими точно підібраними словами. А одночасно всі жанри фольклору несуть в собі могутню силу, яка дозволить поліпшити мову дітей дошкільного віку.
Любити нашу Україну більш глибоко і щиро допоможе рідна мова. “Рідна мова дорога людині як саме життя”- говорить народна мудрість.
В ранньому віці віршики, загадки, потішки, прислів’я, приказки, колискові пісні, забавлянки, заклички, народні казки і народні ігри допоможуть бути чуйними і добрими, рости вихованними і турботливими до живої природи і всього навколишнього.
Наполегливі зусилля батьків і систематичні заняття у дитячому садочку з педагогами приведуть до цілковито сподіваного результату. “Без хороших батьків немає хорошого виховання попри всі школи, університети.”(І. Карамзин)
Добре, якщо буде саме так:
На протязі дня використовуємо фольклорні твори, прокидаючись і вмиваючись промовляєм про водичку потішки, загадуємо загадки про предмети гігієни, під час одягання пісеньки-пестунки, пальчикові вправи: “Кую, кую чобіток”, “Ладоньки-ладусі”, “Сорока-ворона”, які надихають дитину до розмови, звеселяють настрій. Під час вживання їжи також чимало потішок і пісень про кашу, молочко, різні страви. Гуляючи на вулиці використовуємо пісні-заклички, які стосуються різних явищ природи – сонця, дощу, вітру. Йде пряме звертання із закличними інтонаціями “Іди, іди, дощику”, “Вийди, вийди, сонечко”та інші. Гарні і цікаві за змістом різноманітні примовки із звертанням до птахів, тварин, рослин: “Павлику-равлику”,”Зозуля рябенька”… Дітям дуже подобаються і народні пісеньки із звуконаслідуванням “Гоп- гоп, козуню”, “Летів горобчик”, “Зайчику, зайчику”.
За допомогою примовок, закличок, пісеньок і потішок активізується словник під час всіх режимних процесів на протязі дня.
Ввечері готуючись до сну приспівують колисанки, колискові пісеньки звуконаспівуючи: “люлі, люлі.. а-а, а-а”. У багатьох з цих творів головною особою є кіт, свійська тварина, друг і захисник від лихих сил.
Український фольклор, який допоможе родині виховувати національні почуття у дітей