Дякую усім, хто слідкує за моїм блогом! Сьогодні ми погворимо на тему «Привіт, я - конфлікт!»
Давайте пригадаємо, що ж таке конфлікт?
Конфлікт - зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, прагнень, рівня домагань.
Досить часто батьки і вихователі зустрічаються з конфліктами між дітьми.
Як реагувати у разі конфлікту малюка з іншими дітьми?
Зазвичай батьки дізнаються про конфліктну ситуацію від вихователя до того, як дитина все розповість сама. Нерідко батьки розцінюють розповідь педагога як істинне твердження. Тож перш ніж вислухати сина чи доньку вони нерідко вже мають хибне уявлення про ситуацію й безпідставно звинувачують дитину.
Батькам не слід робити передчасних висновків. Вихователь не може за долі секунди правильно оцінити ситуацію й зрозуміти, що трапилося насправді і хто винен. Тож цілком можливо, що педагог може помилитися і насварити чи покарати невинну дитину. Найкраща стратегія батьківської поведінки в такій ситуації — мінімум критики і максимум підтримки.
Чому діти конфліктують?
Найменша (двох- й трирічні) сваряться через елементарні речі – іграшки, які не поділили, повалені пірамідки та паски. Недостатнє оволодіння мовленнєвими навиками не дозволяє малюкам у повній мірі виразити своє невдоволення, і вони переходять на плач та фізичну силу, аби транслювати емоції, привернути увагу дорослих.
В 4-5 років діти вже розмовляють краще, відповідно, теоретично можуть вирішити непорозуміння. Але в цьому віці яскравіше проявляються лідерські якості й амбіції, тому можливі сварки через те, що одна дитина відмовляється грати з іншою або «ділити» друга/подругу із кимось ще.
Дошкільнята, незважаючи на розвинену самостійність вчинків та мислення, все ж не вміють досягати компромісу, тому що не можуть ставити себе на місце іншого. В 5-6 років діти часто сваряться, коли не можуть обрати єдиний формат у спільній діяльності.
Умовно можна виділити два типи учасників конфлікту:
«дитина-агресор»
«дитина-жертва».
Не обов’язково «жертва» чи «агресор» є ними насправді. Ці маркери прищеплюють дитині дорослі.
Отже, давайте розглянемо ці типи.
Дитина-жертва
У ролі жертви можуть опинитися діти з різним досвідом. Скривдити можуть дитину, яка: не змогла опиратися агресору не опинялася раніше у конфліктних ситуаціях опинялася у конфліктних ситуаціях, але дорослі не навчили її адекватно реагувати на зазіхання та образи ровесників.
Перш ніж з’ясувати деталі конфлікту, забезпечте:
тактильний контакт — обійми, поцілунки;
відверте спілкування — якщо дитина готова поділитися переживаннями.
Під час спілкування пояснюйте малюку, що трапляється різне: «Так, життя буває несправедливим…», «Не всі поводяться так, як я тебе вчив (-ла)», «Не завжди можна передбачити поведінку іншої людини…» тощо.
Розмови з дитиною на життєві теми спрощують процес дорослішання. У такому разі дошкільник не матиме невротичних розладів, спокійно сприйматиме навколишню дійсність та усвідомлюватиме цінність кожної хвилини життя.
Конфлікти з віддалено значимими фігурами — це природний процес зростання та соціалізації дитини.
Дитина-агресор
Якщо дитина помилилася, вона потребує підтримки близьких дорослих. Усвідомлювати власну неправоту психологічно тяжко. І особливо — якщо дитина об’єктивно була не права. Сором — найболючіша емоція.
Агресія в дитячому віці — інструмент самозахисту. Дошкільник не знає, як обстояти права на територію, свої бажання чи власне Я.
І сором’язлива дитина, і забіяка однаково потребують любові, підтримки та схвалення, безпечного простору.
Дитина має знати та відчувати, що завжди є місце, де її зрозуміють і любитимуть попри все. Тоді вона не потребуватиме захищатися від несправедливості зовнішнього світу засобами зла та насилля.
Вміння вийти з конфліктної ситуації передбачає також застосування відповідної стратегії вирішення конфлікту. Який і коли?
Ухилення. Ви бачите конфлікт, але не хочете вступати в конфронтацію. В результаті сторони продовжують конфліктувати, і кожна намагається домогтися своєї мети. Ця стратегія може бути використана в тому випадку, коли конфлікт примітивний (відійти в сторону).
Пристосування. Коли одна з конфліктуючих сторін пристосовується до цілей та інтересів іншої, дійсно може встановитися штиль (поступка з боку одного з учасників).
Конкуренція. Її принцип - прагну до своєї мети, змагаючись з іншими і використовуючи всі засоби (намагайся зробити краще).
Компроміс. Взаємні поступки, при яких кожна сторона щось виграє, і щось втрачає.
Співробітництво. Спільне вироблення рішень, що максимально задовольняють інтереси усіх сторін.
Вирішуємо конфлікт
Попередити сварку між дітьми легше, але це не завжди вдається зробити. Коли ваша дитина жаліється на когось із одноліток, спробуйте усе вияснити у неї. Якщо це звичайний поділ іграшок, бити на сполох не варто. Звертатися до вихователя для розгляду ситуації потрібно, коли проблема має постійний характер. Можливо, доведеться переговорити із батьками того, хто ображає, не переходячи на особистості.
Дітей дошкільного віку важливо навчити алгоритму самостійного вирішення спору. Обом сторонам потрібно поставити питання:
Що стало причиною сварки?
Чи намагались діти вирішити конфлікт мирно?
Чи можна було уникнути скандалу?
Що мала б зробити кожна дитина, щоб не доводити справу до сліз?
Як діти вчинять наступного разу у подібній ситуації?
Непорозуміння дитини й вихователя вирішується лише за вашого особистого втручання. Формулюйте думку чітко й будьте тактовними, намагаючись розібратися із педагогом.