Привіт усім, мої любі читачі! Я рада вітати усіх вас на моєму блозі!
Чи були ви свідком сварки між дітьми? Якщо так, то була б рада почитати у коментарях подробиці (можна не вказувати імен, а просто написати суть сварки та як вона вирішилась).
Отже, як ви вже всі зрозуміли, сьогодні поговоримо про конфлікти між дітьми.
Найбільша складність роботи педагогом полягає в тому, аби знайти підхід до кожної дитини, показати прийнятну модель поведінки, не нав’язавши її силою. На жаль, не усім вихователям це вдається. Імперативні настанови педагога дитина-бунтар може опротестувати, а надміру вразливе дитя прийме на свій рахунок. Звідси – сльози та небажання ходити в садочок. 
Розповім Вам одну історію:
Якось на практиці мене попросили побути з дітьми раннього віку. Я дуже здивувалась, коли зайшовши у групу, я почула спокійну музику. До групи зайшла мама з сином (привели новенького). Я з радістю підійшла до хлопчика, але той плакав. Мама пішла на роботу і хлопчик став плакати ще сильніше. Я взяла його за руку і запитала його чи був він колись на екскурсії і запропонувала провести йому екскурсію групою, а він буде в ролі експерта і оцінить поведінку в групі інших дітей та групу цілком. Може дитина мене не зрозуміла, але почувши спокійну мелодію дитина розслабилась і перестала плакати, а слухати мене. Музика чудово впливає на організм людини. Запитавши у вихователя групи, чому у вас грає музика, вона відповіла, що завдяки музикотерапії вихователь не лише може змінювати настрій дитини, а й уникати конфліктів у групі, як між дітьми, так і між дорослими.
Чому в конфлікті з однолітками дитина поводиться як жертва або агресор? Як реагувати у разі конфлікту малюка з іншими дітьми?
Дитина-жертва.
У ролі жертви можуть опинитися діти з різним досвідом. Скривдити можуть дитину, яка: не змогла опиратися агресору не опинялася раніше у конфліктних ситуаціях опинялася у конфліктних ситуаціях, але дорослі не навчили її адекватно реагувати на зазіхання та образи ровесників. Перш ніж з’ясувати деталі конфлікту, забезпечте: тактильний контакт — обійми, поцілунки відверте спілкування — якщо дитина готова поділитися переживаннями. Під час спілкування пояснюйте малюку, що трапляється різне: «Так, життя буває несправедливим…», «Не всі поводяться так, як я тебе вчив (-ла)», «Не завжди можна передбачити поведінку іншої людини…» тощо. Розмови з дитиною на життєві теми спрощують процес дорослішання. У такому разі дошкільник не матиме невротичних розладів, спокійно сприйматиме навколишню дійсність та усвідомлюватиме цінність кожної хвилини життя. Конфлікти з віддалено значимими фігурами — це природний процес зростання та соціалізації дитини.
Дитина-агресор
Якщо дитина помилилася, вона потребує підтримки близьких дорослих. Усвідомлювати власну неправоту психологічно тяжко. І особливо — якщо дитина об’єктивно була не права. Сором — найболючіша емоція. Агресія в дитячому віці — інструмент самозахисту. Дошкільник не знає, як обстояти права на територію, свої бажання чи власне Я. І сором’язлива дитина, і забіяка однаково потребують любові, підтримки та схвалення, безпечного простору. Дитина має знати та відчувати, що завжди є місце, де її зрозуміють і любитимуть попри все. Тоді вона не потребуватиме захищатися від несправедливості зовнішнього світу засобами зла та насилля.
За матеріалом Ірини Тюрютікової, психолога-консультанта, Київ ж. «Практичний психолог: Дитячий садок».
