У нього як вогонь слова.
Тому й народ пісні Малишка
Душевно залюбки співа.
З «Літературної газети»
Малишко-пісняр
Найбільшу популярність Андрій Малишко здобув як поет-пісняр. Як ви думаєте, хто такий поет-пісняр? (Людина, яка пише слова для пісень).
"...Багато Малишкових пісень стали воістину народними в найповнішому розумінні цього слова. І насамперед це - "Пісня про рушник", яку народ усе-таки називає по-своєму , любовно "Рідна мати моя..." або «Рушничок», - сказав Всеволод Неділько. Андрія Малишка в народі називали солов’їним серцем.
Особливістю поезії А. Малишка є її музикальність. Ідучи від джерел народної пісні, він відтворює свої думки, почуття, переживання у прозових творах, здебільшого у формі струнких римованих чотиривіршів (катренів), як це характерно для української пісні.
Пісні писати він почав уже в період ранньої творчості. Зокрема, на пропозицію О. Довженка, з яким вони товаришували, Малишко написав кілька пісень для кінофільму «Щорс».
Історія написання «Пісні про рушник»
Найпопулярнішою піснею, якій судилися довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Цей твір уперше пролунав у кінофільмі «Літа молодої» у 1959 році й приніс композитору Платонові Майбороді та поетові Андрію Малишку велику славу. У народі пісню перейменували – називали просто "Рушничок", але суфікс здрібнілості свідчив про велике замилування нації цим твором. Пісня відразу ж стала народною, бо в її центрі був предковічний оберіг – вишитий рушник, з яким, як знаємо з етнографії, зустрічають найдорожчих гостей, який стелять під ноги молодятам, яким прикрашають ікони та портрети дорогих людей, Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» уміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959).
Характеристика художніх образів поезії
|
Мати |
Працьовита, турботлива. («Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»). Майстриня, чутлива до краси. («І рушник вишиваний на щастя, на долю дала»).Красива, вірна, вразлива, добра, ласкава. («І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка, засмучені очі хороші блакитні твої»). |
|
Ліричний герой |
Люблячий, уважний син. («І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов», «Рідна мати моя»). |
|
Рушник |
Символ долі, щастя, материнської любові. («… на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї»). |
|
Художні засоби творення образів |
Звертання, епітети, метафори («цвіте доріжка»), порівняння, символи. |
Історія написання твору. Поезія А. Малишка
«Чому, сказати, й сам не знаю…»
Історія написання твору. Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П.Майбороди). «Стежина» створена 8 лютого 1970 року – за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.
У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
Ідейно-художній зміст пісні.
|
Тема |
Згадка поета про стежину в рідному краї, сум за рідною домівкою. |
|
Ідея |
уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки і вирушив стежиною життя. |
|
Основна думка |
кожна людина завжди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї.
|
|
Жанр |
пісня |
Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, підбиває певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.
Неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про батьківський дім і філософські міркування про сенс людського життя – така тематика пісні А. Малишка. Її образність – у простоті й довершеності. Внутрішній світ ліричного героя розкривається через окремі пейзажні деталі (стежина «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль»).
У вірші змальовано персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.