Колись по війні про вчителів напишуть книги
Про те, як сиділи в укриттях з чужими дітьми, готові повторити подвиг Корчака, у той час, коли свої власні або стеріг інший учитель, або були вдома самі
Про те, як учили всупереч усім і всьому
Зціплюючи зуби від батьківської критики і невдоволення та дивуючись міністерським, які знай живуть собі в іншій паралелі
Скріплюючи власною волею всі свої духовні і фізичні сили
Знаходячи в собі якісь незвідані несподівані Божі резерви, коли, здавалось би, вже все: ліміт вичерпано
Колись... по війні
А наразі - тримаймося! Бережімо одне одного!
Піклуймося одне про одного, даруймо добре слово чи посмішку!
ВИСТОЇМО і ЗАСІЄМО справжнім добірним українським зерном наше освітнє поле!
https://www.facebook.com/groups/438225293202752/permalink/1762868100738458/
