Колись, як ми були малі,
Любили свята на селі,
Різдво, Великдень чи Івана,
ВасИля, Петра та Степана.
У клубі завжди були танці,
Додому повертались вранці,
Співали весело пісень,
Потому спали цілий день.
Різдво найбільше ми любили,
Якщо в Вертеп тебе не взьили,
То сльози лилися рікою,
Та йшов в село із колядою.
А засівання, віншування,
Потому було щедрування,
Не лінувались ми ходити,
Бо можна було заробити.
Перед Великднем мама з татом,
До міста везли нас прибрати,
Тоді ми носом не крутили,
Раділи тому-що купили.
Було щось краще на столі,
Ковбаси, шинка і кролі,
Хоч небагато тоді жили,
Та було весело...Дружили...
На Петра , як підем на річку,
То сидимо там цілу нічку,
Десь, аж під -ранок мама з татом,
Як тих гусей, ідуть шукати.
Хоч і сварили, та не били,
Але ми дома щось робили,
Грошей нам, чесно, не давали,
Що заробили-те і мали.
Дурниць собі не купували.
Хоч пролетіли вже ті рОки,
Та ми засвоїли уроки,
Хоч жили трудно і сутужно,
Та весело було і дружно.
Петро Калиновський.
