Колись і нас не стане на землі
І як би не жорстоко це звучало,
Але це правда...Хочемо чи ні
Таке життя...І нас воно обрало...
В одну секунду тут залишимо усе...
Усе ...і всіх, кого ми так любили...
Все дороге,безцінне і просте...
Чим за життя сміялись і раділи...
Але все буде в світі як було...
І сонце зійде так як завжди сходить...
Весною знов розпуститься стебло...
Але життя...воно колись проходить...
А ми живемо ніби назавжди...
Все відкладаючи на завтра чи на потім
І спішимо...не знаючи куди
Віддаючи себе проблемам і роботі...
Через дрібниці сваримо дітей,
І нарікаємо на сонце і негоду...
Так часто ображаємо людей...
...І знов чекаємо то привід то нагоду..
А нас колись не стане на землі...
Цього,нажаль,нікому не змінити...
Та поки ми ще тут...і ми живі
Давайте разом це життя любити...
