Колись чоловік без серця
Зайшов в порожнє кафе
І сів на найкраще місце -
Вікно, круглий стіл, Моне.
Колись чоловік без серця
Й не знав, що він був таким,
Та раптом осіння злива -
Кліше, центр міста, один.
Привітна офіціантка,
Маленький блокнот у руці.
-Ви будете щось замовляти,
Чи дощ і нема куди йти?
Він ніби й хотів щось сказати,
Та злива була за вікном
Й потрібно валізи збирати -
Село, безгрошів’я, перон.
-Я тут опинивсь випадково
Й не знаю, що у вас, як?
Він наче й поглянув спідлоба,
Вона розбиралась в очах.
-У нас є гарячі сніданки:
Яєчня під сиром, салат.
Можливо, ви любите кашу?
Цьому буде кухар наш рад.
-Ненавиджу кашу з дитинства-
Промовити хтілось йому,
Та очі дивились у серце
І він тільки хмикнув : -Угу!
-А каша яка буде, манна?
-Так, манна. Отож, вам її?
-Несіть, що схочете, панно,
Сьогодні гуляю на всі!
Пішла. Лишила усмішку,
Роздерла його на шматки,
Чи янгол всевишній, чи демон,
Байдуже - нема ж куди йти.
П'ятнадцять хвилин ніби й мало,
У сумнівах довгі роки,
Перон і валізи прокляті
Не хоче, а треба туди.
Тріумф. З’являться каша,
Парує ранковий заказ,
Прекрасне дівоче обличчя
Там ліки для нього, чи яд ?
Вона ж посміхається тільки:
-Тримайте! Смачного! Вперед!
-О-о-о відьма, таки щось підклала.
Вона йому: -Може десерт?
-Десерт? Ну, звичайно я буду,
Несіть вже, що в вас там є!
-Я, пане, ще каву зробила,
Ви, мабуть, чорну п’єте?
-Так, чорну . А як ви дізнались?
-Ну, якось зробила і все.
-О-о-о відьма, таки мало яду,
Ну, зараз вже кинула все.
Напрочуд чудова і каша,
І кава, і навіть десерт,
І очі офіціантки
Виблискують, як фіолент.
Якась дуже тепла кав’ярня,
Чудовий Моне на стіні,
Привітна офіціантка
Не схожа на відьму мені.
-Так, що у вас трапилось, пане?
Питає серйозно вона.
-Художник, звільнили з роботи,
Грошей обмаль, скрута, біда.
-Біда? Вона засміялась.
-Хіба це біда, це життя!
Невже ви так легко здалися?
І їдете з міста? Дарма!
Он бачите, там біля клумби,-
І пальчиком тиць у вікно.
-Шукають художника друзі,
У них рекламне бюро.
І так випадково вже склалось,
Квартплату важко тягти,
Собі я сусідку шукаю,
Та може й сусід підійти.
Отож, пане, думайте швидко,
Бо місце людне у нас:
То кухар потрібен, то слюсар,
Та жоден не схожий на Вас.
Колись чоловік без серця
Зайшов в порожнє кафе
І сів на найкраще місце -
Вікно, круглий стіл, Моне.
(Носонова К.Ю.)
29.09.2020.
