Коли захочу опустити руки,
Закрий мене, прошу, своїм крилом.
Нехай кружляють наді мною крУки,
Нехай зміліло моє джерело.
Вкажи стежину, що веде до раю -
Туди, де світиться й співа Душа.
Пройти сміливо через вовчу зграю
Допоможи! Не витягши ножа.
Не дай пізнати, де Межа без краю,
Що ділить душу у молитві небу
НАвпіл. Бо тоді чужою
Я стану для людей й для себе.
Залиш мені хоча б краплину Віри
У Силу, що злетіти надихає.
І відродитись заново в Довірі
Дозволь! Ти поруч, ти зі мною - знаю!
(с) Тетянка Заводяк
На фото робота талановитої Наталія Прокопова
