Коли співали солов"ї,
Коли весна акорди брала,
Літа мої, літа мої,
Я вас під верби спати клала.
Я вас вкладала на траву
На сіножать, на два покоси.
Для вас я вересу нарву.
Для вас струшу на землю роси.
Мої ви сивії літа.
Мої загублені, торішні.
Мої похилені жита,
Мої солодкі й кислі вишні.
Мої ви гіркі полини
Від горизонту до порога.
Від осени і до весни.
Від прогрішення і до Бога.
Мої літа, куди це ви.
Куди весна веде вас нині.
Чи у палаци, чи в хліви.
Чи в небеса, де хмари сині.
Я вас питаю. Мовчите.
Я з вами разом, ви зі мною.
І літо тепле, золоте
Буде нас гріти знов зимою.
І літо буде напувать.
І літо буде нас любити.
Потрібно лише ниву жать
І ранню яблуньку садити.
Г.Потопляк.
2019.
