Коли ми постаріємо з тобою,
То онукам розкажем секрет,
Як ішли по життєвому полю,
Спільні мрії, складавши в букет.
Як чекали цвітіння весни,
Як стрічали світанки в обіймах.
Для кохання ми стали крильми,
Один одному- другом надійним.
Як тобі, обійнявши за плечі...
Шепотіла святе, пророче:
Вдячна Богу за кожен вечір,
Кожні ранки, і дні, і ночі.
У вітальні, зібравши родину,
Всі згадаєм щасливі моменти,
Головне ж віднайти людину...
Що твоя, що тобі і для тебе!
І коли посріблить час нам скроні,
Приготую пиріг до чаю..
Пригорну до обличчя долоні,
Твої рідні, що так кохаю.
Мартусь Катерина
