КОЛИ
Коли були ми молоді
Й любили побродити вечорами,
Стрічали зорі золоті
І місяць, що бреде з нічної брами.
Втікали від своїх батьків,
Щоб наодинці лиш побути.
В піснях шукали тих рядків,
Що звали нас: кохання не забути!
Для нас зимою пахнуло весною.
Осінній дощ нам був миліший червня зливи.
Брели у сутінках з тобою
І чули тільки птахів ми любовні переливи…
Пройшли роки…
З‘явились зморшки…
І птахи вже чомусь так не співають…
Але любов живе,
Ще залишилось…
Трошки…
Далеко…
Близько - вороги стріляють…
С. Яровенко
17.02.2023
Картина: Олег Шупляк
