Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха.
Повсякденне вбрання без малюнків - запаски та дерги - це три зшиті довгі полотнища, що утворюють собою смугу триметрової тканини в ширину і до трьох чвертей в довжину. Вони охоплювали корпуси жінок ззаду і підв'язувалися поясом. Так як дерги вважалися повсякденним одягом, їх шили з чорних або нефарбованих тканин, без прикрас.
У верхніх кутів запаски були тасьми, що зав'язуються на талії. Звичайно носилися дві запаски, частіше різних кольорів. Однією прикривалося тіло ззаду, інший, що надівається спереду, користувалися як фартуха. Запаски виробляли з якісних і тонких вовняних і однотонних тканин. Вони були синіми, зеленими, а також червоними.
Плахти як святковий одяг виготовляється з тканин з картатим орнаментом. Вони вишивалися вручну. Відомі вовняні або шовкові плахти. У ранні періоди плахти шилися із золотих і срібних видів парчі.
У вишивках північних регіонів України спостерігалося переважання червоного кольору. У центральних регіонах України, крім червоного кольору, можна було зустріти чорні кольори. Південні регіони до цих повсюдно популярним кольорам додавали ще й жовті. У вишивках Поділля нерідко зустрічалися червоно-чорні комбінації. У регіонах, які межували з Бессарабією і Буковиною, можна було зустріти вишивку, збагачену бісером з металевими прикрасами, що зближувало її з молдавськими і южнославянскими.
Тодішній смак вимагав найяскравіших кольорів як сукна, так i матерії. Чорні та взагалі темні кольори вживали лише для печальних (траурних) або так званих смирних (жалобних) убрань. Кольори були різноманітними, але переважав червоний із багатьма відтінками. Навіть духовні особи носили ряси червоних кольорів. Серед найбільш уживаних були кольори лазуровий, зелений та вишневий, за ними йшли рудо-жовтий, шафранний, лимонний, пісочний, цегляний, сливовий, маковий, димчастий та ін. Шовкові матерії, за винятком дешевих сортів, ткалися разом із золотом та сріблом i мали багато узорів та фігур, зокрема: луску, великі і малі кола, струмені, ріки, трави, листя, птахів, змійок, людей тощо.
Особлива цінність чоловічого вбрання полягала у нашивках, зап'ястях, мереживі, ґудзиках. Нашивки робили завжди з матерії, різко відмінної від лицьового боку всього одягу: наприклад, на зеленому сукні нашивки були червоні. Під колір нашивок підбирали зав'язки й китиці (ворворки).
Здавна заведений звичай дозволяв дівчатам до п’ятнадцятиліття і навіть до самого весілля носити тільки підпоясну сорочку, адже одягання поясної одежі (поневи) пов’язували вже із заміжжям і переходом до розряду жінок. Крім того, жодна нація не може похвалитись таким надбанням народної вишивки, як українська. Найстарішими видами вишивки, без якої важко уявити одяг українця, вважаються заволікання, занизування і настилування (гладь). Крім естетичного значення, вишивка нерідко визначала вік людини, її сімейний та соціальний статус.
У кінці XIX - початку XX столітття українці перейшли на міський костюм, тому, на жаль, численні риси національної традиційної одежі були втрачені. Та, незважаючи ні на що, український національний костюм висвітлює самобутність нашого народу, його історію та розвиток, залишаючись одним із основних елементів матеріальної культури України.
Для того, щоби доповнити український народний костюм, сучасникам достатньо зазирнути у будь-яку крамничку етнічного одягу: тепер дуже популярні автентичні, притаманні лише нашому народові, прикраси, головні убори, пояси і навіть взуття. Давнім українцям доводилося досить часто виготовляти прикраси власноруч.
Взагалі, жіночий український національний костюм не можливо уявити без аксесуарів. Це одна з основних особливостей саме нашого традиційного одягу. Всі потрібні доповнення до вбрання з давніх часів несли в собі естетичні вподобання українців. Тут планка піднімалася настільки високо, що не кожна костюмна традиція інших народів могла конкурувати з давньоукраїнською.
Всесвітньо відомі в усі часи дівочі вінки зі штучних і живих квітів зі стрічками, були вельми популярними в Україні. До таких дівочим головних уборів не висувалося вимоги про закриття голови і коси. До речі, коси були основними зачісками українських дівчат. Дівчата плели волосся в одну-дві коси, обвивали навколо голови і пов'язували строкатими пов'язками, прикрашеними бісером.
Тестування: https://vseosvita.ua/test/start/drm363