За мотивами народної казки "КОЛОБОК"
Були собі дід та баба,
Бідно так старі жили –
Ані хліба, ані сала,
Тільки повний міх жури.
Замісивши борошенце,
Спекла баба колобок.
Так зраділо її серце,
Дід пустився аж в танок.
– На вечерю будем мати
Колобочка до чайку.
І поклала простигати,
Щоб був кращим до смаку.
Колобок не забарився,
Стрибнув з призьби та й побіг:
І співав, і веселився,
І котився скільки міг.
По дорозі зайця стрінув,
Йому пісню заспівав –
Як рідню свою покинув,
Як тікав і мандрував.
Зустрічав ведмедя й вовка
По дорозі у лісок.
Проводжала його сойка,
Подавала голосок.
Покотився аж до річки,
Зупинивсь на бережку
Біля хитрої лисички,
Що стояла на піску.
– Хто такий і звідки взявся?
Ти кругленький, наче м'яч.
А ну, швидше признавайся,
За цікавість цю пробач.
– Я кругленький колобочок,
Що від діда й баби втік,
Маю ніжний голосочок,
Підрум'янений ще бік.
Вдала, що не зрозуміла,
Їй стрибнув на язичок.
Колобка лисичка з'їла.
Він впіймався на гачок.
Оксана Козак
03.02.2025
Із дитячої збірки
"Чарівний світ казок".
