Мета: Формувати уявлення про види і жанри образотворчого мистецтва, художні традиції рідного краю. Відкрити шлях до пізнання індивідуальних особливостей мислення, почуттів через суб'єктивні колірні переваги. Допомогти знайти притаманне учню тажіння до того чи іншого кольору або форми.
Формування художника має виходити з його суб'єктивної схильності до певної колірної гамми і форм. Для виховання взагалі і художнього виховання зокрема, знання суб'єктивних колірних переваг має велике значення. Природний метод виховання повинен дати кожній дитині можливість органічно розвивати свою індивідуальність. Передумовою цьому служить вміння вихователя розпізнати здібності і можливості своїх учнів.
Допомогти знайти притаманне учню тажіння до того чи іншого кольору або форми, а значить допомогти йому відктити самого себе.
Поняття кольору застосовується власне для позначення самого колірного пігменту або матеріалу , які піддаються фізичному й хімічному визначенню та аналізу.
Компонувати в кольорі значить розташовувати поруч два або кілька кольорів таким чином, щоб їх поєднання було гранично виразним. Характер і влив кольору визначається його розташуванням по відношенню до супутніх йому кольорів. Колір ніколи не буває самотнім, він завжди сприймається в оточенні інших кольорів.
Чим далі по колірному колу один колір віддалений від іншого, тим сильніше вони контрастують один з одним. Однак цінність і значення кожного кольору в картині визначається не тільки оточуючими його кольорами. Якість і розміри колірних площин також надзвичайно важливі для враження, що виробляється тим або іншим кольором.
У композиції картини важливе також місце розташування кольору і напрямок колірного мазка. Синій колір в композиції виробляє різне враження, в залежності від того, чи розташований він у верхній або нижній частині картини, ліворуч або праворуч. У нижній частині композиції синій колір важкий, у верхній же здається легким. Темно-червоний колір у верхній частині картини справляє враження чогось важкого, неминучого і грізного, а в нижній - він здається спокійним і само собою зрозумілим. Жовтий у верхній частині твору справляє враження легкості і невагомості, в нижній же - бунтує немов у ув'язненні.
Однією з найбільш істотних завдань композиції є забезпечення рівноваги колірних мас. Подібно до того, як важелю ваги для рівноваги потрібна точка опори, так і в картині необхідна вертикальна вісь рівноваги, по обидві сторони якої розподіляється "вага" колірних мас.
Кожен вид декоративного мистецтва у різних народів має власну історію, художні виражальні засоби: матеріал, колірні сполучення, орнаментику. Використання кольору в декоративно-прикладному мистецтві виявляє художньо-образний зміст предметів побуту (меблів, посуду, одягу, килимів, вишивок, ювелірних виробів, іграшок) та має метою підвисити їх естетичні властивості. Колір в декоративно-прикладному мистецтві має специфіку, пов`язану з особливостями композиції й природними основами матеріалів (дерево, метали, глини, тканини, шкіра).
В народному мистецтві традиційно зберігається зв`язок кольору з формою, значенням, міфологією, обрядами, релігією. Саме кольором підкреслюються обрядові функції костюму. Колір вказує ще й на вік, соціальну належність, сімейний стан.
Здебільшого користувалися чистими немішаними фарбами. Великої емоційної сили творам надає поєднання чорного і червоного — традиційне для України сполучення, яке, за Кандінським, означає найвищу напругу людських сил, трагізм життя.
Живопис на склі.
Художня особливість українського живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів — червоного і чорного, білого та синього, жовтого та зеленого.
Килимарство.
Усі відомі українські килими за характером орнаментики поділяються на геометричні й квіткові. Значну роль у колористиці геометричних килимів відігравав фон. Найпопулярнішими фоновими кольорами були чорний, малиновий, червоний, іноді коричневий, синій, сірий, жовтий. Особливістю колориту квіткових килимів є їх незвичайна барвистість, багатство й різноманітність кольорових поєднань при невеликій в основному кількості кольорів. Орнаментальний рисунок трактувався світлими тонами на темному фоні килимового поля або темними тонами на світлому фоні з обов'язковим дотриманням рівноваги колірних плям.
Одяг. Українська вишивка — особливий, національний улюблений вид мистецтва українського народу. Своєрідність, багатство творчої фантазії, технічна майстерність характерні для вишивок, вони дуже різноманітні й гармонійні за поєднанням кольорів. Кожному етнографічному району притаманний свій особливий колорит. Вишиванням на Україні займалися всі жінки. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Саме тому жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава керсетка, яскрава шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка — в такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів.
Писанки. І в цьому виді народної творчості існували географічні переваження. Наприклад, в Поліссі використовували брунатний, зелений, білий та червоний; у Східному Поділлі — червоний, жовтий, білий, зелений; на Гуцульщині — чорний, жовтий, брунатний та білий; на Чернігівщині — червоний, білий та темно-зелений. На Лемківських писанках багато відтінків жовтого та червоного кольорів, як правило, це лимонний, оранжевий, вишневий, блідо-червоний, рожевий, малиновий, яскраво-жовтий та яскраво-червоний. А також салатовий, зелений, темно-зелений, синій та небесний.
