Якось прочитала дуже похвальні відгуки на український фільм "Уроки толерантності". Рідко ходжу у кіно, а тут пішла. Пощастило, що тривога "обірвала" просмотр фільма. Так, можна встати й піти але "дикий сміх" часто перемагає. Потрібна воля, щоб утримуватись від прімитивних веселощів. Потім читала, що фільм висували на отримання премії, це ще більше засмутило ніж сам фільм.
Проходячі вже багато років Євровікторину звернула увагу на данський фільм " Ще по одній". Думаю, що цьому фільму справді підходить назва "Уроки толерантності". Як вчити сучасних дітей? Як вчителю відновлювати себе? Думаю, що кожен вчитель може щось відкрити для себе. Тож, тут погоджуюсь із присудженням фільму кінопремій.
Поки у вчителів є ще вільний час, можливо, буде цікавим переглянути цей фільм. Думаю, що початок фільму надасть оптимізму щодо наших учнів. Один урок з фільму точно мав би бути серед найкращих уроків року (це про вибори з трьох кандидатів. Як ми вибираємо, за якими критеріями? ) Одночасно фільм про те, як звернути увагу учнів на необхідність мети та постійного вдосконалення. Фільм більше ставить запитань, ніж дає відповідей. А це і є шкільне життя. Тож, які запитання ставити до учнів і до себе, щоб вчити і зберегти себе.
