04.09.2022, вівторок — 277-й день року. До Нового року — 88 днів.
Перший повний тиждень жовтня весь світ присвячує поширенню інформації про дислексію.
Дислексія — це нейробіологічне відхилення, яке ускладнює процес навчання читанню чи письму. Так-так, читання та письмо підвладні не кожному, адже не кожен мозок здатен конструювати відповідні зв’язки!
Дислексія кожної окремої дитини може відрізнятися: хтось читає повільно, хтось плутає склади чи букви, хтось після прочитання не зможе відтворити матеріал. Часто такі прояви списують на небажання вчитись, неуважність. Проте, для хоршого вчителя це означає лише, що звичними методами неможна навчити дитину читати та писати.
Причини
Нині відомо, що мозок людей із дислексією «влаштований» дещо інакше. У 2003 році доктор Саллі Шейвіц (Sally Shaywitz) із Єльського університету (США) здійснила визначне дослідження з використанням магнітно-резонансної томографії. Знімки МРТ показали, що дорослі дислексики мають знижену активність у зоні мозку, що відповідає за читання, та підвищену — в зоні, відповідальній за увагу й розпізнавання звуків. Тому не дивно, що дислексики більше втомлюються після роботи, адже їхній мозок буквально працює напруженіше. При цьому дислексики більше покладаються на праву півкулю мозку, що пов'язана з такими видами діяльності, як інтуїція, креативність, мистецтво. Ліва ж півкуля відповідає якраз за читання й мову.
Ще одне дослідження, яке Саллі Шейвіц провадила разом зі своїм чоловіком Беннеттом, було покликане довести, що дислексики мають інтелект вище середнього. «Ми звикли вважати, що оскільки людина є розумною, значить вона буде хорошим читачем. Дислексія спростовує цю думку», — пояснює доктор Шейвіц і додає: — «У типових читачів IQ і читацький хист динамічно пов'язані. Коли зростає один показник, так само росте й інший. Однак ми виявили, що у дислексиків IQ та читання не впливають одне на одного».
Поширеність
Випадки дислексії трапляються серед людей різного етнічного походження й соціально-економічного статусу. Вважається, що від 5 до 10 % населення світу є дислексиками, хоча ця цифра може сягати й 17 %. Визначити точну кількість складно через те, що у декого могли не діагностувати цей розлад, також дехто може не розкривати свого діагнозу.
Не всі дислексики потребують спеціального навчання, просто вони мусять долати низку труднощів, які виникають у процесі навчання і завдяки чіткій і систематичній допомозі з читанням і письмом переважно досягають успіхів.
Дислексія може бути успадкованою, тож батьки-дислексики, швидше за все, матимуть дітей із дислексією.
Прояви
Дислексики мають проблеми не з розумінням мови, а з її використанням. Дислексія проявляється у різних людей по-різному. І тут йдеться не лише про те, з якими навичками (читання, письма, говоріння) виникають труднощі, а й те, якою мірою вони проявляються. На ранніх етапах читання й письма у деяких дітей виникають незначні утруднення. Але згодом вони можуть мати проблеми зі складнішими мовними навичками, як-от граматика, розуміння прочитаного й написання творів.
Стосовно труднощів, які виникають із передачею звуків на письмі (spelling), помилково вважати, що причиною цьому є те, що дислексик візуально погано запам'ятовує відповідність між літерами й звуками. Останні дослідження показують, що зорова пам'ять відіграє незначну роль в освоєнні цього процесу. Є багато людей, які добре запам'ятовують зображення, кольорові схеми, елементи дизайну, мапи, особливості ландшафту тощо, але мають труднощі з письмом. Справа в тому, що різновид зорової пам'яті, потрібної для письма, близько «під'єднаний» до тих зв'язків головного мозку, які відповідають за інтерпретацію мови.
Проблеми із запам'ятовуванням літер у слові виникають тому, що людям складно помітити, запам'ятати й відтворити особливості мови, яку ці літери представляють. Найчастіше у таких дислексиків розлади пов'язані зі здібностями аналізувати і запам'ятовувати окремі звуки (фонеми) у словах, склади, значущі частини слова (морфеми).
Через дислексію труднощі бувають і з усним мовленням, навіть якщо вдома та в школі з дитиною активно займалися. Найчастіше виникають проблеми з тим, щоб чітко висловлюватися. Так людям складно вживати потрібну лексику й структурувати свої думки під час розмови. Труднощі можуть бути і з тим, аби повністю розуміти те, що говорять інші. І причина тут не в слухових вадах, а в труднощах із інтерпретацією усної інформації. При чому цей процес ускладнюється, якщо виникає потреба «обробити» більш абстрактні думки або вислови, вжиті в переносному значенні, як-от прислів'я чи жарти.
Подолання
Ліків чи лікувальних заходів проти дислексії не передбачено, оскільки це не хвороба! За належної допомоги з боку фахівців, вчителів, батьків майже всі люди з дислексією оволодівають повноцінними навичками читання й письма. Найважливіший фактор, який впливає на боротьбу з дислексією, — часовий. Тож, що раніше розлад буде виявлено, то більше шансів на те, що людина успішно навчиться читати й писати.
Відомі дислексики
Звісно, навички письма й читання є ключовими у повсякденному житті. Однак дислексики можуть знайти своє місце серед тих сфер діяльності, для яких саме мовленнєві навички не є провідними. Наприклад, дизайн, образотворче мистецтво, музика, архітектура, інженерія, спорт тощо. І що цікаво, саме до цих видів діяльності чимало дислексиків якраз і мають схильності. Ба більше — досягають неабияких успіхів!
Так дислексиками були Леонардо да Вінчі, Людвіг ван Бетховен, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Вінстон Черчилль, Томас Едісон, Альберт Ейнштейн, Джон Леннон, Пабло Пікассо, Волт Дісней, Стів Джобс, Річард Бренсон, Стівен Спілберґ. І серед видатних письменників теж є ті, хто мав розлади здібностей до читання — Ганс Крістіан Андерсен, Льюїс Керролл, Френс Скот Фіцджеральд, Річард Форд.
