Хтось обіднів, хтось збагатився.
Третій навік землею вкрився,
Щоб двоє перших цих жило…
І спалахнула в небі зірка,
Скінчилась, шляху її мірка,
Та й тихо впала за село…
Чи хтось тужитиме за нею?
Он, скільки світить над Землею.
Вона ж одна. То хай летить…
Не зблякне світло в небокраї,
Нікого Бог не покарає
Й дощі не будуть слізьми лить.
Та будуть плакати довічно
За зірваним життям, цинічно,
Того, хто край свій боронив.
Він цілий Всесвіт для родини!
Татусь єдиний для дитини,
Коханий… що недолюбив…
Багатий — купить всі закони.
Сформує нові спецзагони.
Відправить кращих на війну.
А з бідних — будуть шкіру драти.
Незгідних — кинуть у солдати,
У пекло — на передову.
І кожен раз повтор епохи.
Лиш оклемався люд наш трохи —
До влади зрадників тягне.
І топчуть: волю, правду, віру!
Сорочку одягає сіру
Й на шиї вузол затягне…
Барчук Р
8.04.23
(Скульптура Микельанжело)
