Холодний дощ в травневу ніжну пору,
Сльозами ліг на цвіту пелюстки.
Хоча весна у розпалі надворі,
Малюють смуток в небі ластівки.
Іриси,маки і стрункі тюльпани
Тремтять від намистинок крижаних,
Що пізньою весною бездоганно
Виблискують на пелюстках тонких.
І хоч замерзли квіти,та прекрасні,
Холодний день втішають барви їх.
І щиро виглядають сонце ясне,
Заховане у хмарах дощових.
І часто у житті таке буває,
Ранимі, ніжні пелюстки душі
Краплинами печалі прикрашають
Холодні долі нашої дощі.
Коли повіє негараздів вітер
І літо в серці осінню стає,
Здається світ сумним і непривітним
І відчай огорне життя твоє.
Ти не журися, бо усе минає.
Іди вперед, наперекір вітрам.
Адже Господь в житті не посилає
Того,що буде не під силу нам.
Дощі холодні душу загартують,
У боротьбі сильнішим станеш ти
І не помітиш, як тебе врятує
Ясний промінчик сонця з висоти.
Галина Бойчун-Іванець.
30.05.2020
Світлина автора.
