Ходить кавун по баштану,
Весь смугастий, гарно вбраний,
І питає свого роду,
У баштанного народу:
—Чи ви живі, чи здорові?
Всі родичі кавунові?
Обізвалась жовта диня,
Ну не диня, а богиня!
—Що ж це за життя настало?
Сохнем, чахнем ми помалу!
Все печемось на осоні,
В окупованім Херсоні!
Обізвались помідори:
— В окупації, не спорим!
Та вже краще догнивати,
Ніж ра#истів годувати!
Обізвались баклажани:
— Не хвилюйсь, кавуне-пане!
Краще дужче посинієм,
Не здамося, хай не мріють!
Обізвався жовтий сонях:
—Свинопсам я не поклОнюсь!
Ні краплиночки олії!
Та коли ж уже потліють?
Обізвалася капуста:
Щоб було їм в пузі пусто!
Не піду до них на щі?
Краще викиньте в кущі!
Підмигнув кавун лукаво:
—Сильна, братці, в нас держава!
Дасть Господь і Байрактар —
Повезуть нас на базар.
Не минуло й кілька днів,
Хтось достиг, хтось не успів!
Як звільнили наш Херсон—
Це не міф, не байка, сон!
Південь знову Україна!
Бог із нами! Зло загине!
Ве’рнуться батьки й сини!
Поїмо ще кавуни!!!
Юля Ілінська Драган
3,3 тыс.3,3 тыс.
Комментарии: 152
Поделились: 1 тыс.
Нравится
Комментировать
Поделиться
