Приблизно десять років тому я будувала дім у Ворзелі. Знаєте той стан, коли приїжджаєш на цілину і починаєш копати під фундамент, а навколо чисте поле. В той момент лячно, так хочеться все покинути навіть не починаючи, бо все це важко та вимагає вміння жити на природі. До всього було постійно дуже волого. Пам'ятаю, як різала плити, копала та подавала шифер на будинок, в якому були тільки дерев'яні опори й не було навіть стін. З часом з'явилися стіни, буржуйка. А потім всередині помазала, пофарбувала і все так гарно стало. Я тоді ще на торці будинку написала «Home. Sweet home!»
Коли сам будуєшся, важко просто так покинути все. А я десять років тому все покинула. Залишила першому чоловіку без будь-якого бажання щось вимагати. Я хотіла бути щасливою, а не матеріальні речі. Я тоді вчинила дуже правильно. Не одразу, а з часом, все стало саме так, як я собі мріяла.
Цим дописом хочу сказати, що добре розумію людей, які не хочуть покидати свій дім. Своїм особистим прикладом я хочу надихнути ризикувати, бо ніхто не знає, як добре може бути, якщо щось змінити у житті. А ще, я переконана, немає кращого місця на землі за Україну для українців. По справжньому добре може бути тільки в Україні, тут відчуття домівки буде в будь-якому регіоні.
Чи не щодня я уявляю нове життя після перемоги. Це буде фантастичний світ. По перше, ми обов'язково відбудуємо всі наші домівки. По друге, це найголовніше, ми будемо відчувати себе оновленими та кращими. Тому і не важливо, де доведеться зараз тимчасово пожити, у Львові чи Тернополі, головне, що потім буде все набагато краще!
путін продовжить робити жахливі речі, не дарма у деяких регіонах постійно закликають евакуюватися. Якщо хтось з моїх друзів вирішив евакуюватися кудись у село і потребує ковдр, дитячих іграшок та речей розміру S, пишіть мені, я можу відправити трохи свого. Або може хто знає, порадьте волонтерські фонди, куди я можу відправити свої речі для допомоги переселенцям. Раніше я вже кілька разів відправляла нові речі з магазину Всеосвіти, тепер хочу віддати свої особисті речі, які будуть кориснішими комусь іншому. Я вже частину віддала через знайомих.
Українцям, що лишилися в Україні, я готова допомагати всім, що маю, бо так завжди допомагали і мені.
