Хочеться вірити у перемогу
світла, добра і любові над злом.
Мир на землі пануватиме знову,
кожен би щастя своє віднайшов.
Сонечку дітям радіти весною,
пісню б веселу співали птахи.
Волю в житті кожен день відвойовуй,
за каламуттю печалі спливли б.
Більше ніколи не повторити
замахів цих ненависних війни.
Жах, побрехеньки слухати гидко,
як пробивається струмінь весни.
Де ви самозакохані, сильні,
ті, що здобули путівку в житті?
Ні, не за вас захищають схили,
весен розстріляних більше не ждіть.
Тільки розсудливі можуть любити,
б'ються у грудях гарячі серця.
Пролісок вигляне сонячні блиски,
Господу адже довіра зійшла.
Якби пройнятись усім добротою,
зарозумілість прогнати би геть.
Не перейматися грою брудною,
на твоїй совісті є чиясь смерть.
Важко хіба переглянути душу,
десь в закапелках тих гріх віднайти.
Враженням мрії дитячі задушиш,
винним не будеш, звичайно що, ти.
Тільки розкаяння щире приносить
спокій у серце опісля рік сліз.
Лиш чи пробачення мужньо попросиш,
не запізнитись сплатить за проїзд.
Бог хай пробачити зможе людині,
якщо прийматимуть Його любов.
Очі сердець коли стануть дитинні,
а милосердя у дусі водно.
