Хоч ти й не часто кажеш про любов мені,
Та твої вчинки, голосніші слОва.
Ти не даруєш квіти, не присвячуєш пісні,
Бо у характері твоєму інша мова.
Ти кожен раз, без зайвих коливань,
Так робиш, що зникає десь зневіра.
Твоя любов, серед усіх людських кохань,
Безмежна, справжня, віддана і щира.
Мені не треба голосних твоїх пред'яв,
Чи вени різати, як доказ, на зап'ястях.
Ти можеш так - словами не сказав,
А вчинками подарував велике щастя!
© Людмила Степанишена
