Хоч летять зорепадом рокИ,
Та в очах іще вогник жевріє,
Не зів'яли надій пелюстки,
Бо Душа, мов зоря пломеніє.
Я до тебе прийду уві сні,
Розстелю світанкову надію,
Мов грайливим струмком навесні,
Розбуджу потаємнішу мрію.
Доторкнусь поцілунком Душі,
Промайну, як весна над тобою,
Мов троянди розквітнуть вірші,
Ніби вмиті живою росою.
Долетять хай до тебе слова,
Забринять в твоїм серці луною ...
Ніч в обійми свої сповива,
Повінчавши давно нас з тобою.
Вже співає Душа наяву,
Бо тумани осіли росою.
Дивоцвітом тебе обійму,
Що розквіт під моєю сльозою.
Стиглі трави в покоси складу,
Приготую для тебе дарунок ...
І воскресну в духмянім раю,
Бо отримала Долі цілунок.
(с) Світлана Баєва
Світлина Автора
