Хіба так може плакати весна…?
Дощем холодним — тиждень…Місяцями…
Ох, ці дощі, як біль, що не спроста,
то плачуть Янголи із неба разом з нами..
То плачуть душі…Юні…Молоді…
Їм так хотілося іще у світі жити..
Та закатовані…Убиті …Боже,Ти,
І Сам все бачиш…Ні‘чого таїти ..
То плаче не весна…То плаче Бог..
І знову зраджений…Бо ж вчив людей любити…
Не чує зло порад, пересторог…
Не хоче здатися…Чи просто відступити…
Та прийде час… Все ж виб‘ється із сил…
Не буде воно світом панувати…
Всміхнеться Бог …І Янголи згори…
І зійде Сонце — Світла…Добра…Правди..
